УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.
Після побідоносного закінчення Великої Вітчизняної війни радянський народ добився нових великих успіхів у всіх галузях господарського й культурного будівництва і дальшого зміцнення своєї соціалістичної держави.
Враховуючи це, а також припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною і керуючись принципом гуманності, Президія Верховної Ради СРСР вважає можливим застосувати амністію щодо тих радянських громадян, які в період Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 р.р. через малодушність або несвідомість виявилися втягнутими в співробітництво з окупантами.
В цілях надання цим громадянам можливості повернутися до чесного трудового життя і стати корисними членами соціалістичного суспільства Президія Верховної Ради СРСР постановляє:
1. Звільнити з місць ув'язнення і від інших мір покарання осіб, засуджених на строк до 10 років позбавлення волі включно за вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. підсобництво ворогові та інші злочини, передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік.
2. Скоротити наполовину визначене судом покарання засудженим на строк понад 10 років за злочини, перелічені в статті першій цього Указу.
3. Звільнити з місць ув'язнення незалежно від строку покарання осіб, засуджених за службу в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях.
Звільнити від дальшого відбування покарання осіб, направлених за такі злочини на заслання і висилку.
4. Не застосовувати амністії до карателів, засуджених за вбивства і катування радянських громадян.
5. Припинити провадженням всі слідчі справи і справи, не розглянуті судами про злочини, вчинені в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р., передбачені статтями 58-1, 58-3, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 Кримінального Кодексу РРФСР і відповідними статтями Кримінальних кодексів інших союзних республік, за винятком справ про осіб, вказаних у статті четвертій цього Указу.
6. Зняти судимість і пораження в правах з громадян, звільнених від покарання на підставі цього Указу.
Зняти судимість і пораження в правах з осіб, які раніше були суджені і відбули покарання за злочини, перелічені в статті першій цього Указу.
7. Звільнити від відповідальності радянських громадян, перебуваючих за кордоном, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. здалися в полон ворогові або служили в німецькій армії, поліції і спеціальних німецьких формуваннях.
Звільнити від відповідальності й тих нині перебуваючих за кордоном радянських громадян, які займали під час війни керівні посади в створених окупантами органах поліції, жандармерії і пропаганди, в тому числі й втягнутих в антирадянські організації у післявоєнний період, якщо вони спокутували свою провину наступною патріотичною діяльністю на користь Батьківщини або з'явилися з повинною.
У відповідності з діючим законодавством розглядати як пом'якшуючу провину обставину з'явлення з повинною перебуваючих за кордоном радянських громадян, які вчинили в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. тяжкі злочини проти Радянської держави. Встановити, що в цих випадках покарання, визначене судом, не повинно перевищувати п'яти років заслання.
8. Доручити Раді Міністрів СРСР вжити заходів до полегшення в'їзду в СРСР радянським громадянам, перебуваючим за кордоном, а також членам їх сімей, незалежно від громадянства, і їх працевлаштування в Радянському Союзі.
Голова Президії Верховної Ради СРСР К.ВОРОШИЛОВ
Секретар Президії Верховної Ради СРСР М.ПЄГОВ
Москва, Кремль. 17 вересня 1955 р.