КОЛЕГІЇ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.05.2005
(витяг)
Приморський районний суд м. Маріуполя постановою від 20 травня 2004 р. скасував постанову начальника Маріупольської митниці від 25 березня 2004 р. про порушення кримінальної справи щодо Н. за наявності в його діях ознак злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 201 КК ( 2341-14 ).
Начальник Маріупольської митниці постановою від 25 березня 2004 р. порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 201 КК ( 2341-14 ) щодо Н., який при перетині митного кордону України приховав від митного контролю 10 тис. євро.
Скасовуючи постанову від 25 березня 2004 р. як таку, що ухвалена незаконно, районний суд керувався тим, що законодавець виключив з чинного КК ( 2341-14 ) кримінальну відповідальність за контрабанду валюти, а п. 39 ст. 1 МК ( 92-15 ) не може бути підставою для визнання валюти товаром.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 28 липня 2004 р. постанову районного суду від 20 травня 2004 р. залишив без зміни.
У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, вважаючи, що в діях Н. є склад злочину, відповідальність за який передбачена ст. 201 КК ( 2341-14 ), порушив питання про скасування судових рішень щодо цієї особи у зв'язку з недотриманням судами норм кримінального та кримінально-процесуального законів та направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У ст. 201 КК ( 2341-14 ) передбачено кримінальну відповідальність за контрабанду, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах.
Диспозиція зазначеної статті є бланкетною і роз'яснення термінів, які згадуються в ній, дане в ст. 1 МК ( 92-15 ), в п. 39 якої визначено поняття "товар". Відповідно до п. 39 ст. 1 МК товари - це будь-яке рухоме майно, в тому числі валютні та культурні цінності. До валютних цінностей за змістом п. 1 ст. 1 цього Кодексу належить валюта України та іноземна.
Згідно з постановою про порушення кримінальної справи від 25 березня 2004 р. Н. перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 10 тис. євро, що є великим розміром.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що п. 39 ст. 1 МК ( 92-15 ) не може бути підставою для притягнення Н. до кримінальної відповідальності за ст. 201 КК ( 2341-14 ), не ґрунтуються на законі та є помилковими.
Про те, що у справі суд мав керуватися положеннями МК ( 92-15 ), свідчить ст. 7 цього Кодексу, в якій передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.
Апеляційний суд безпідставно зазначив, що порушення встановленого законом порядку переміщення валюти України через митний кордон визнається порушенням тільки митних правил і не може бути злочином, навіть якщо вчинене у великих розмірах.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що постанова Приморського районного суду м. Маріуполя та ухвала Апеляційного суду Донецької області є такими, що суперечать вимогам ст. 94 КПК ( 1002-05 ), й з урахуванням наведеного касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнила частково: скасувала постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 травня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2004 р. щодо Н.