Тож свобода об’єднань, гарантована у статті 36 Конституції України, може обмежуватися в умовах воєнного стану. В Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не зазначено щодо можливості обмеження права, передбаченого статтею 36 Конституції України. Однак це обмеження застосовано згідно з Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», виданим в умовах воєнного стану в Україні.
14 . У справі встановлено, що ПП «Партія Шарія» первинно називалася «Об’єднана Україна» й лише у 2019 році була перейменована.
Відповідно до установчого з’їзду Політичної партії «Об’єднана Україна» (від 02 вересня 2014 року) на ньому були присутні сім її засновників (Жила А.А. (обраний головою партії), Бондаренко Д.Д., Пилипенко О.А., Дідовець Р.С., Жила І.Г., Пилова М.Ю., Крикун О.І.). 22 січня 2015 року на позачерговому з’їзді партії затверджено статут Політичної партії «Об’єднана Україна».
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру громадських формувань Державна реєстраційна служба 03 лютого 2015 року зареєструвала Політичну партію «Об’єднана Україна», свідоцтво № 267-п.п. Як юридична особа ця партія зареєстрована 17 лютого 2015 року; ідентифікаційний код юридичної особи 39644910; адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корпус Д.
05 червня 2019 року було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про Політичну партію «Об’єднана Україна» шляхом її перейменування на ПП «Партія Шарія». Головою партії тепер є О. Бондаренко.
Перед тим, як перейти до оцінювання доказів й з’ясування обставин справи, на яких основані вимоги позивача, зауважимо, що офіційно А. Шарій не є і не був керівником або членом політичної партії, в назві якої використано прізвище «Шарій». На сьогодні керівником партії є О. Бондаренко, його дружина. Але у публічному - а головне в медійному - просторі ПП «Партія Шарія» пов’язується саме з А. Шарієм, її ідейним лідером і натхненником, якого можна навіть називати «обличчям» і «рупором» партії. У цьому зв’язку треба взяти до уваги, що в червні 2019 року ПП «Партія Шарія» висувала А. Шарія кандидатом у народні депутати України від цієї політичної партії й з цього приводу були судові процеси, зокрема у Верховному Суді (приміром, справи № № 855/185/19, 855/268/19). У підсумку Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію кандидата в народні депутати України А. Шарія, включеного до виборчого списку ПП «Партія Шарія» у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (з тих мотивів, що він не відповідав конституційній вимозі щодо проживання в Україні протягом останніх п’яти років до дня виборів (стаття 76 Конституції України), оскільки, за даними СБУ громадянин Шарій А.А. виїхав за межі України 24 січня 2012 року через пункт пропуску «Зернове» (Сумська область) потягом «Ковель-Москва» та після цього на територію України не в’їжджав).
У контексті цієї справи ця обставина є лише свідченням, а радше проявом того, що А. Шарій пов’язаний з ПП «Партія Шарія», і на це вказує не лише його прізвище, але й публічна діяльність, яка головним чином зосереджена в електронних медіа (як-от месенджері «Telegram», відоехостингу «YouTube»). А. Шарія нерідко можна було також почути і побачити та телеефірах (про один такий йтиметься нижче), причому не лише на російських, але й на українських (на той час ще не заборонених) каналів, на яких, що прикметно, його позиціонували саме як лідера ПП «Партія Шарія» й цікавилися його думкою щодо результатів голосування за представників ПП «Партія Шарія» на місцевих виборах в Україні 2020 року, а також політичними планами цієї партії на майбутніх (на той час) парламентських виборах і візіями їхнього лідера щодо «співпраці» з іншими політсилами.
Ані ПП «Партія Шарія» в особі офіційного керівника партії, ані члени політичної партії не відмежовували цю політсилу від А. Шарія та його поглядів, ідей і закликів. Доречно зауважити, що в програмі ПП «Партія Шарія», яка затверджена на позачерговому II З’їзді партії 29 лютого 2020 року, у рубриці «Середній клас як соціальна основа партії» згадується така постать (амплуа) як «Лідер» [партії]. Зокрема в цьому документі можна прочитати такі рядки: «Партія Шарія і її Лідер на сучасному етапі розвитку держави володіє потужним медійним авторитетом. Ця обставина дозволяє не тільки активно розповсюджувати ідеї та позицію партії серед громадян, але актуалізувати найчутливіші суспільно-політичні і соціально-економічні проблеми, пропонувати їх вирішення на основі її Програмових засад». Далі також: «<...> Щоби кумулятивний ефект від політичної діяльності її Лідера посилювався діяльністю регіональних лідерів <...>».
Тож хоча А. Шарій формально не є членом партії, його пов’язаність з нею, його опосередкована цією партією участь у політичному житті української держави й здатність таким чином впливати на політичні і державотворчі процеси не те, що дозволяє, але й змушує оцінювати його публічні виступи через призму законних приписів і заборон стосовно діяльності політичної партії загалом, яка - своєю «пасивною» поведінкою - поділяє його позицію.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (наприклад, у рішенні від 30 липня 2009 року у справі Hem Batasuna and Batasuna проти Іспанії (заяви №№ 25803/04, 25817/04), лише статут і програма політичної партії не можуть вважатися єдиним критерієм для визначення її цілей і намірів. Зміст програми необхідно порівнювати з діями лідерів і членів партії та позицією, яку вони відстоюють.
Статутні та програмні цілі ПП «Партія Шарія» у цьому зв’язку Суд оцінюватиме у зіставленні передусім з публічними висловлюваннями лідера партії та ставленням до них самої партії, адже тільки так можна зрозуміти і оцінити справжню мету і суть діяльності політичної партії.
З уваги на висловлені під час судового засідання доводи представників відповідача про недоречність ототожнювати висловлювання А. Шарія та його дружини (керівника партії) О. Бондаренко (Шарій), опубліковані в їхніх приватних/особистих Telegram-каналах чи на сайті «YouTube» з діяльністю ПП «Партії Шарія» й відповідно оцінювати ці висловлювання через призму заборон, визначених у статті 5 Закону № 2365-III, потрібно зазначити таке.
За змістом статті 2 Закону № 2365-III політична партія складається з громадян - «прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку» <...>. Колегія суддів не заперечує того, що членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання у нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх вподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів. Але публічна діяльність партійців, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, тим більше такій партії, яка здобула на виборах «представництво» в органах місцевого самоврядування, не тільки «звужує» їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а надто за свої ідеї та заклики, проголошені у публічному просторі. Адже лідер партії залишається ним незалежно від того, який ресурс він використовує для поширення своїх поглядів серед населення і в який період доби він виступає. Тому висловлювання ідейного лідера партії, як і офіційного керівника партії щодо подій у державі відображають не просто особисту думку (суб’єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію партії загалом. Тому що партія це не «фікція», як в доктрині цивільного права називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована. Колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (рішення від від 13 лютого 2003 року; заяви № № 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98) визнав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.
15 . Суд першої інстанції, за текстом його рішення, дослідив усі долучені СБУ докази й у підсумку погодився з доводами відповідача і третьої особи, що публікації і відеозвернення А. Шарія як лідера ПП «Партія Шарія» спрямовані на дискредитацію державної влади, підрив основ конституційного ладу, що є складовою безпеки, пропагують насильство, порушення суверенітету і територіальної цілісності.
Зважаючи на зауваження апелянта, висловлені в апеляційній скарзі і на судовому засіданні, колегія суддів теж оглянула і дослідила ці відеозаписи та скріншоти й перед тим, як продовжити виклад прочитаного, побаченого і почутого зауважить, що у відкритому доступі (станом на дату апеляційного розгляду справи) є публікації з каналів у Telegram за посиланнями: https://t.me/ASupersharij, https://t.me/ASupersharij/5228, https://t.me/ASupersharij/5229, https://t.me/The Kuva.
Скріншоти цих дописів колегія суддів дослідила у судовому засіданні. Так само була можливість переглянути відеозвернення А. Шарія за посиланням https://roadcontrol.org.ua/node/3200, адже воно теж доступне у відкритому доступі.
Щодо відеозаписів на вебсайті «YouTube» (на каналі А. Шарія, доступ до якого в Україні - за повідомленням у засобах масової інформації Міністра цифрової трансформації України М. Федорова - наразі заблоковано), які переглядав консультант-експерт (з оперативних питань) ДЗНД СБУ й щодо яких складені акти огляду, копії яких долучені до справи, то посилання, які зазначені в актах і відтворені у рішенні суду, за якими ці відео можна було б знайти, на дату апеляційного розгляду недоступні. Однак їхні копії збережено на цифрових носіях, долучених до актів огляду й до матеріалів справи, тож колегія суддів мала можливість з ними ознайомитися, що і зробила.
16 . Стосовно доводів представника відповідача про неналежно оформлені докази (копії відеозаписів), відтак про їх недопустимість, треба зазначити, що відеозвернення А. Шарія розміщувалися у відкритому, загальнодоступному і відомому джерелі інформації - відеохостингу (сайті) «YouTube». Записи на компакт-дисках, які разом з актами огляду надала СБУ, не є першоджерелом, а тільки копією того, що було розміщено раніше у мережі «Інтернет». Зроблено це для того, щоб зберегти ці відеозвернення і зафіксувати їхній зміст. Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» не визначає порядку засвідчення копій електронних документів, зокрема на кшталт тих, які надала СБУ Тому сам факт відсутності на них КЕПу (апелянт не зазначив чітко чийого, але з контексту висновується, що СБУ), прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», на думку колегії суддів, не свідчить про їхню недопустимість.
У цій справі не йдеться з’ясувати, чи на копіях відеозвернень (компакт-диски з якими надала СБУ) справді А. Шарій (на думку колегії суддів, впізнаваність А. Шарія не викликає сумнівів й може вважатися загальновідомою) й чи говорив він те, що записано. З доводів представників відповідача можна зрозуміти також, що вони не заперечують існування цих відеозвернень (їх змісту) та їх розміщення на сайті «YouTube», як і не спростовують того, що автором/виконавцем цих монологів є А. Шарій. Натомість вони поставили під сумнів наявність до них відкритого доступу на сайті «YouTube» на дату розгляду справи в суді першої інстанції, відтак і про спроможність цього суду їх дослідити так, як про це написано в рішенні. Окрім того, у судовому засіданні представники відповідача, наголошуючи на тому, що факти протиправної діяльності політичної партії мають існувати на дату звернення до суду, просили зважити на дату створення відеозаписів на компакт-дисках (у зіставленні з датами актів огляду (30, 31 травня 2022 року), датою їхнього долучення до матеріалів справи (14 червня 2022 року) і датою звернення до суду (18 травня 2022 року). Зауваження представників відповідача стосувалися також й того, як слід оцінювати висловлювання А. Шарія, але про це далі.
Як уже згадувалося вище, канал А. Шарія на вебсайті «YouTube» - після повномасштабного збройного вторгнення росії в Україну - заблокований в Україні, але це не означає, що після того вся діяльність А. Шарія і ПП «Партія Шарія» не повинна підлягати судовій оцінці, а збережені відео з цих каналів втрачають доказове значення.
17 . Отож відповідно до актів огляду інтернет-ресурсу від 30 травня 2022 року, складених за наслідками огляду каналів у месенджері «Telegram» під назвою «Анатолий Шарий» (за посиланням: https://t.me/ASupersharij) та «The Kuva-ZOV КРОВИ» (за посиланням: https://t.me/The Kuva) підтверджується, що 20 листопада 2020 року А. Шарій поширив дописи (за посиланнями: https://t.me/ASupersharij/5228, https://t.me/ASupersharij/5229), у яких висвітлено інформацію стосовно працівників Харківської обласної прокуратури. Згодом допис А. Шарія, розміщений на його каналі в Telegram (https://t.me/ASupersharij/5228), поширений й на каналі в месенджері «Telegram» під назвою «The Kuva» (https://t.me/The Kuva).
18.1 . Крім того, 25 листопада 2020 року на каналі А. Шарія в месенджері «Telegram» (https://t.me/ASupersharij) опубліковано повідомлення, у якому з сарказмом оцінюється надання державними органами захисту одному з бійців полку «Азов», надаючи таким чином негативної конотації не тільки названому загону спецпризначення [у складі Національної гвардії України], але й держави в цілому (ось фрагмент допису (тут і далі текст цитується російською мовою, адже А. Шарій у публічних виступах послуговується тільки нею): «Орешников Михаил Викторович, родился в г. Чебоксари 31.10.1988. Национальное происхождение: 1/4 украинец по бабушке со стороны отца, 1/4 русский по дедушке со стороны отца, 1/2 чуваш по матери. Самоидентификация: русский. Вероисповедание славянский язычник, идеология: национал-социализм. В правом движении с 2007 года. В 2008-ом на него было возбуждено уголовное дело за нанесение ножевых ранений двум антифашистам в ходе драки у Дома правительства Чувашской республики. <...> В 2012, 2013 годах организатор Русского марша в г. Чебоксары. В 2014 году въехал на Украину и вступил в добровольческий полк «Азов». Задержан в Индонезии, Украина уже поспешила на помощь, силы МИДа брошены на защиту «гражданина Украины» (???), я правда не понял, когда он успел им стать. Недогосударство глупое»).
18.2 . На цьому ж інтернет-ресурсі є також публікації від 11 листопада 2020 року і від 25 листопада 2020 року, які містять заклики до порушення правил карантину, який став наслідком запровадження на території України в умовах світової пандемії та образливі висловлювання щодо органів судової влади і правоохоронних органів. Щодо останнього, то ось також фрагменти дописів: «Итак, за нападение и избиение человека с последующим нападением и избиением полицейских в Киеве суд дал преступникам домашний арест. Вонючее недогосударство продолжает гнить и разваливаться» (допис від 11 листопада 2020 року); «Сегодня мне сообщили что прокуратурой Харьковской области было продано дело о нападении вооруженных националистов на пассажирский микроавтобус под Харьковом на членов организации «Патриоты за жизнь». Стороной обвинения (Прокуратурой Харьковской области) вынесено 15 постановлений о закрытии уголовного производства в части «покушения на убийство» в отношении подозреваемых в связи с «отсутствием состава преступления. <....> Прокуратура в недогосударстве захватила власть? Что вообще происходит?» (допис від 20 листопада 2020 року).
18.3 . Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу (від 30 травня 2022 року № 5/1/4-3725) - відеозапису, який 16 лютого 2018 року розміщений в інтернеті за посиланням https://roadcontrol.org.ua/node/3200 [интернет-издания «Дорожный патруль»] - цей відеозапис (копія) був розміщений на сайті «YouTube» 28 квітня 2014 року і виготовлений з оригіналу відеозапису, розміщеного на інтернет- ресурсі «YouTube» під назвою «Шарий невменяшкам: «Спуститесь на землю» за посиланням: https://www.youtube.com/watch? v=jXPcwELKu-1.
Колегії суддів на судовому засіданні переглянула відеозапис, розміщений за посиланням https://roadcontrol.org.ua/node/3200 (під назвою «Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО)» від 16 лютого 2018 року) і записаний на компакт-диску (долученого до акта огляду до акта № 5/1/4-3725).
У цьому відео А. Шарій у зневажливій, принизливій і образливій формі висловився щодо жителів західних земель України, апелюючи до історичних подій 1939 року, але у власній - перекрученій і неправдивій - інтерпретації цих подій, формуючи таким чином негативне ставлення до вихідців із цього регіону (фрагмент монологу: «<...> На самом деле до 39 года вы [жителі західних земель України] били никем. Вы <....> вместо волов были, вы как сурки сидели по своим норам, закрытым, вырытым в горах <...>. Вас отрыли в 39 году, понимаете. Тоесть, у Киевской области, у Запорожской, у Полтавской есть за что ненавидеть Сталина. У вас нет. Ви Сталину должни золотой памятник поставить в одном из своих селений и молиться на этот памятник. <....> Когда мне говорят они подавали супы полякам, я говорю: это невозможно. Они подавали супы батракам поляков, потому, что до поляков би их никто не допустил. У вас земли не было. Я украинец, а вы не украинцы, вы второ... <....> я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки, третьекровки, четвертокровки, вы на половину <....> поляки, на половину вы венгры <....> Не примазывайтесь к украинцам»).
18.4 . Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3726) - відеофайла, який був розміщений 12 листопада 2020 року на відеохостингу «YouTube» за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=7rGkqvGGdvw - цей відеозапис містить відеозвернення А. Шарія під назвою «Обнаружен главный вор страны».
Колегія суддів переглянула копію цього відеозапису, долучену до матеріалів справи. В акті огляду відтворено також текст сказаного А. Шарієм в цьому відео. Загалом, як можна зрозуміти з почутого, виступ А. Шарія стосувався роботи Національного агентства з питань запобігання корупції в Україні й опосередковано Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (далі - ВГО КВУ), у якому він намагався у критичній формі висвітлити й прокоментувати повідомлення зазначеного державного органу, поширене у медіа і соціальних мережах, щодо виявлених порушень у діяльності ПП «Партія Шарія». Водночас відеозвернення А. Шарія пронизане образливими, зневажливими коментарями, подекуди також з обсценізмами, як в бік зазначеного державного органу, так і держави Україна загалом (як-от «страна-помойка», «страна-отброс», «долбаная памойка»). Позбавлений конструктивної критики діяльності державного органу, цей виступ скоріш націлений на його дискредитацію і висміювання, а відтак і дестабілізацію суспільно-політичного життя на тлі складної на той час епідеміологічної ситуації в країні, спричиненої поширенням коронавірусу.
З уваги на доводи представників відповідача щодо (не)пов’язаності А. Шарія з діяльністю ПП «Партія Шарія», колегія суддів звертає увагу, що автор відеозвернення висловлювався у критичній формі щодо згаданого державного органу і ВГО КВУ за безпідставні, як він вважає, звинувачення саме ПП «Партія Шарія» (щодо витрачання коштів, виділених їй з бюджету, і спекулювання на темі коронавірусу). А звинувачуючи державну владу у неспроможності забезпечити заклади охорони здоров’я необхідним обладнанням (під час епідемії коронавірусу), говорив про те, що «Партія Шарія» якраз діяла як слід в цій ситуації (фрагмент виступу: «<...> Мы первыми распечатали листовки, в которых четко написали, что надо делать, чего нельзя делать, да, для того, чтобы не заразиться <....>»). Під час відеозвернення А. Шарій послуговувався також інформацією, розміщеною на сайті ПП «Партія Шарія». Тому ці висловлювання, на думку колегії суддів, засвідчують безпосереднє відношення А. Шарія до діяльності ПП «Партія Шарія»)
Відеозапису за посиланням на інтернет-ресурсі «YouTube», вказаним в акті огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3726, Суд не переглядав, адже доступ до нього в Україні заблокований.
18.5 . Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3727 - відеофайла, який був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=7r1Us3bNUM70 під назвою «Пенсионерке 5 лет за фото советского матроса» - відеофайл був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» за посиланням: https://www/youtube.com/watch? v=7r1Us3bNUM70 18 листопада 2020 року та містить виступ А Шарія, який стосувався подій щодо побиття осіб, які на одній з вулиць міста Києва розповсюджували агітаційні матеріали в наметі ПП «Партія Шарія» (на яких була зображена мапа України без території Криму), а також заподіяння тілесних ушкоджень поліцейським, які затримали кривдників. А. Шарій у властивій йому зухвалій манері розкритикував рішення суду щодо зміни запобіжного заходу (з «тримання під вартою» на «особисте зобов’язання») в поєднанні зі звинуваченнями у «замовності» такого рішення і його незаконності, відтак у потуранні з боку «влади» беззаконню і безкарності, уособленням якої він вважає Президента України Зеленського В.О. Наприкінці А. Шарій розповів про пенсіонерку, яку притягли до кримінальної відповідальності за поширення фото у соціальних мережах.
Загалом цей виступ А. Шарія, окрім того, що теж супроводжується коментарями образливого, принизливого, глузливого характеру щодо держави Україна та її інституцій (в контексті подій, які стали темою цього відео), містить елементи маніпулювання, адже факти подаються вибірково і перекручено, які таким чином формують негативне ставлення до державних органів і підривають їх авторитет у суспільстві (фрагмент з цього монологу: <....> Ну вот два полицейских, которые получили телесные повреждения, ведь к вам же не только прокурорские относятся как к животным, не только судейские, но и вообще власть, потому что все это не происходит без ведома власти. Они о вас ноги вытирают уже, плюют на вас, вы - никто, вы даже не животные, вы - насекомые. Это не для того, чтобы вас позлить, вы ж сами это понимаете. Потому, что это невозможно, чтобы напали на полицейских, а потом их просто отпустили под личное обязательство. Они к вам относятся, как к животным. А Зеленскому я передаю большой привет, лично Зеленскому. Потому что он лично несет ответственность за этот конченный беспредел <...>».
Відеозапису, копія якого збережена на цифровому носії і який є у справі, за посиланням: https://www/youtube.com/watch? v=7r1Us3bNUM70 колегія суддів не переглядала («немає зв’язку із сайтом»).
18.6 . Ще один акт огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3728 стосується відеофайлу, який був розміщений 27 листопада 2020 року на сайті «YouTube» за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=fOrgSw_2PM під назвою «Герои вонючего майдана». Суд дослідив копію цього відеофайлу, який доданий до акта огляду.
У цьому відео А. Шарій коментував відеосюжет на телеканалі «Україна 24», випуск програми «Народ проти», одним з учасників якої був народний депутат України VIII В. Парасюк. Темою обговорення цієї програми були політичні і суспільні події, які відбувалися в Україні у листопаді 2013 року - лютому 2014 року і ввійшли в історію як Революція Гідності. Сама назва відео, у якому А. Шарій висловлював свої коментарі, дає розуміння суті позиції автора цього відео щодо згаданих історичних подій, адже відео наповнене висловлюваннями, які спрямовані на висміювання Революції Гідності і її учасників, цінностей цієї Революції і її значення для суспільно-політичного розвитку країни. А. Шарій у глузливій і образливій формі висловлювався щодо окремих учасників того обговорення, що у поєднанні з маніпуляцією фактами і словами створює негативне сприйняття революційних подій, та й держави загалом (яку автор відео принагідно тут називає «долбаная памойка») й таким чином сприяє дестабілізації суспільно-політичного життя в ній.
Проте відеозапису, копія якого збережена на цифровому носії і який є у справі, за посиланням: https://www/youtube.com/watch? v=fOrgSw_2PM колегія суддів не переглядала («немає зв’язку із сайтом»).
18.7 . Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3729 - відеофайла, розміщеного за посиланням https://www/youtube.com/watch?v= DWTQ1Slk5sg - суду надано копію відеозапису, який був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» 27 жовтня 2020 року під назвою «У нас никогда не будет общих героев».
Суд дослідив копію цього відеозапису, який доданий до акта огляду. Відео починається зі звернення А. Шарія щодо «спільних героїв», яких - як він запевняє - «у нас никогда не будет». А за тим йде фрагмент відеосюжету на телеканалі «Zik» від 26 жовтня 2020 року, який присвячений місцевим виборам в Україні 2020 року. Запрошеним до розмови на тому телеефірі (в онлайн режимі) був А. Шарій (якого на екрані підписали як «лідер «Партії Шарія», що не викликало його заперечень). Обговорювали перебіг підрахунку голосів на тих дільницях, де ПП «Партія Шарія» очікувала набрати найбільше голосів (зокрема йшлося про міста Маріуполь, Одеса, Харків). «Гість» програми говорив про численні, на його думку, порушення під час голосування, про маніпуляції з підрахунком голосів, про намагання провладної партії («Слуга народу») применшити кількість їхніх голосів в окремих регіонах, спотворивши результати волевиявлення.
Ведучі телевізійної програми цікавилися думкою А. Шарія щодо подальших планів ПП «Партії Шарія», зокрема її участі у парламентських виборах і можливої співпраці з іншими політсилами. Нагадаємо, що про цей аспект розмови уже зазначалося в контексті «причетності» А. Шарія до діяльності ПП «Партія Шарія» як її лідера.
Завершується відео тезами, власне, з яких і починалося. А. Шарій (у відповідь на запитання ведучого про зміни в країні після місцевих виборів) зачепив питання радикалізації в суспільстві (після виборів), що в його розумінні означає чіткий поділ на «свой-чужой» і додав, що це [поділ] триває уже давно (свідченням чого вважає висловлювання окремих політиків з інших політсил щодо виборців його партії), відтак ствердив, що в державі давно йде громадянська війна і висловився, що не проти її [держави] «раздєлєнія». Зауважив також, що згодом дійде й до її федералізації, зазначивши за приклад у цьому зв’язку федеративний устрій Німеччини, в якій, за спостереженнями А. Шарія, «всьо нармальна». Спільних (для усієї держави) героїв, на переконання А. Шарія, бути не може.
Загалом почуте дає підстави погодитися з думкою суду першої інстанції, що висловлювання А. Шарія (який, повторимо, позиціонується на згаданому телеефірі як лідер ПП «Партія Шарія», яка брала участь у місцевих виборах 2020 року) містить елементи маніпулювання суспільною свідомістю, сприяють дестабілізації суспільно-політичної ситуації під час проведення чергових виборів на території України, провокують ворожнечу і розколювання у суспільстві.
Відеозапису за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=DWTQ1Slk5sg колегія суддів теж не переглядала («немає зв’язку із сайтом»).
18.8 . До акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3730 - відеофайла, який розміщений за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=okr9mV4PAPs, долучено компакт-диск із (копією) відеозапису з виступом А. Шарія, розміщеного 12 листопада 2020 року на інтернет-ресурсі «YouTube» під назвою «Карантин выходного дня».
А. Шарій у критичній і властиво образливій формі висловлюється щодо «карантину вихідного дня», який запровадило Міністерство охорони здоров’я України як способу зменшити темпи поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) всередині країни.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в умовах складної епідеміологічної ситуації в країні, яка була на той час, висловлені ним судження щодо діяльності органів влади, особливо манера їх подачі, сприяють підриву їх авторитету і підсилюють негативні настрої у суспільстві, недовіру до державних органів, що - особливо в тодішніх умовах - теж була чинником дестабілізації ситуації загалом.
Відеозапису за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=okr9mV4PAPs колегія суддів не переглядала («немає зв’язку із сайтом»).
18.9 . Акт огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3731 щодо відеофайлу, який був розміщений на вебсайті «YouTube» за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=HrrxZXLH4uM має своїм додатком компакт-диск, однак файл на ньому не відповідає змісту акта.
В акті мовиться про відео, яке було розміщене 07 листопада 2020 року на вебсайті «YouTube» (за написаним вище посиланням) з назвою «Наконец нашли виновного в потере Крыма». Відповідно до акта, монолог А. Шарія стосувався дій СБУ, які розпочали щодо нього кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 110 Кримінального кодексу України. За текстом акта, А. Шарій в негативній тональності висловився щодо державної влади в Україні, її інституцій, державних символів.
Пересвідчитися у відповідності написаного в акті огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року щодо відеофайлу, розміщеного за посиланням: https://www/youtube.com/watch?v=HrrxZXLH4uM, колегія суддів не може, адже на дату розгляду справи перейти за цим посиланням у браузері не має такої можливості (канал А. Шарія заблокований і тому «немає зв’язку із сайтом»), а на компакт-диску, доданого до акта, помилково записаний інший відеофайл (теж з монологом А. Шарія, але на тему «У нас никогда не будет общих героев», про який вже згадано вище). Тому цей доказ (відеозапис) суд до уваги не бере.
19 . З уваги на аргументи представника відповідача про неповноту досліджених доказів колегія суддів врахувала також відео, що зазначив Мінюст у позовній заяві, а згодом й СБУ у відзиві на апеляційну скаргу, і які розміщені на сайті «YouTube».
За посиланням на вебсайті «YouTube» https://www.youtube.com/watch?v=BvZzsBavmPw розміщено відео з назвою «Шарий: СБУшники будут стоять на коленях» (від 20 березня 2022 року); за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=sdKRwDWDFvo - розміщено відео з назвою «Анатолий Шарий: СБУ пришли, побили ногами за русский мир и ушли (від 21 березня 2022 року); за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=1vxszCLNP88 - відео з назвою «Анатолий Шарий: это предательство» (від 19 березня 2022 року).
Ці відео є у відкритому доступі в мережі «Інтернет», який наразі не заблокований, тож колегія суддів переглянула їх зміст. У них А. Шарій подає інформацію щодо діяльності СБУ стосовно «рускіх» та/чи адептів «руского міра» у такий спосіб і тональності, які підривають довіру і авторитет цього державного органу, що в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України є недопустимо.
Колегія суддів не вважає, що почуті висловлювання А. Шарія можна розцінювати як суб’єктивні судження і звичайну критику державного органу, як на цьому наполягають представники відповідача. А. Шарій є лідером ПП «Партія Шарія», тому має відповідально висловлюватися про діяльність правоохоронних органів, особливо якщо звинувачує їх у неправомірній діяльності і особливо в умовах воєнного стану. А «критика» державного органу не може супроводжуватися маніпулятивним способом подачі інформації щодо його діяльності (лідером політичної партії), формуючи таким чином негативну реакцію суспільства (принаймні тієї його частини, яка підтримує цю політсилу). У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що жодних публічних заяв ПП «Партія Шарія», якими партія відмежовувалася б від озвучених А. Шарієм позицій та його заяв про зв’язок з партією, не існує.
Крім того, треба пам’ятати, що збройна агресія росії проти України супроводжується також інформаційною війною, яка, окрім іншого, має на меті вплинути на морально-психологічний стан українців і таким чином зменшити їхній опір ворогу. Поширення недостовірної, перекрученої інформації про діяльність державних органів, яка їх дискредитує, є одним зі способів такої війни. Останні відеозаписи, які переглянув Суд за вказаними посиланнями, створені вже під час воєнного стану, у березні 2022 року, а самі звернення А. Шарія, як випливає з почутого, стосуються діяльності СБУ після 24 лютого 2022 року. Канал на сайті «YouTube», на якому розміщені ці відео, не належить А. Шарію, але зміст почутих і побачених відеозвернень А. Шарія, розміщених на цьому каналі, якраз засвідчує, що вони спрямовані на дискредитацію зазначеного державного органу, підрив суспільної довіри до нього і таким чином сприяють ворогу в його війні проти України.
Відео на сайті «YouTube» за посиланнями www.youtube/1U-5512SzmY, www.youtube/TeLA3otwz14, www.youtube/8jEJAOojSak, які теж зазначені у позовній заяві, суд переглянути не зміг з об’єктивних причин («немає зв’язку із сайтом»).
З метою повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи колегія суддів вважала за необхідне переглянути також публікації в інтернет-виданнях, про які позивач зазначив у позовній заяві (огляд відбувся за посиланнями:
https://www.pravda.com.ua/columns/2020/06/23/7256809/; https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/miscevi-vibori-2020-v-opzzh-dopustili-koaliciyu-z-shariyem-novini-ukrajini-50100701.html;
https://espreso.tv/article/2020/06/26/teror_chervonykh_kulok_yak_medvedchuk_ta_shariy_rozkachuyut_sytuaciyu_do_gromady anskoyi_viyny;
https://detector.media/kritika/article/178516/2020-07-05-yak-medvedchuk-vyroshchuie-shariya/; https://thebabel.com.ua/texts/48698-golovnim-konkurentom-vladi-na-miscevih-viborah-bude-opzzh-partiya-viznachilasya -z-ideologom-nezruchnim-dlya-zelenskogo-soyuznikom-i-kilkoma-kandidatami-hto-vsi -ci-lyudi-poyasnyuyemo-korotko; https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/shariy-poshiryuye-kartu-ukrajini-bez-krimu-foto-50116768.html; https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-provela-obshuky-u-zasnovnykiv-hromadskoi-orhanizatsii-partiia-shariia;
https://web.archive.org/web/20220217031125/https://ria.ru/20210726/zakharova-1743014493.html).
Узагальнюючи зазначимо, що у цих публікаціях мовиться про те, що ПП «Партія Шарія» є проросійською партією, відомою завдяки медіаактивності А. Шарія, який пропагує проросійські наративи і українофобію; ПП «Партія Шарія» співпрацює з політичною партією «Опозиційна платформа - За життя», представники якої публічно заявили, що вважають її своїм союзником на виборах, а сам А. Шарій був частим гостем на уже заборонених телеканалах, на яких йому дозволялося пропагувати від ПП «Партія Шарія» проросійський світ і українофобію з образою своїх проукраїнських опонентів (у властивій йому манері). Одна публікація стосувалася також виступу представниці відомства закордонних справ росії про те, як її бентежать переслідування ПП «Партія Шарія» в Україні.
Після відкриття апеляційного провадження Мінюст і СБУ у своїх відзивах (і додатках до них) навели нові приклади публічних висловлювань (дописів, відеозвернень) А. Шарія у мережі «Інтернет», зокрема тих, які з’явилися після 24 лютого 2022 року. Зазначену інформацію СБУ задокументувала актами огляду інтернет-ресурсу від 01 серпня 2022 року (№№ 5/1/4-390, 5/1/4-391, 5/1/4-392, 5/1/4-393, 5/1/4-394) і передала Мінюсту.
Суд дослідив як зміст актів огляду інтернет-ресурсів, так і безпосередньо тексти публікацій, яких ці акти стосуються, за посиланнями: https://fakty.ua/402987-v-hersone-vzorvali-izvestnogo-predatelya-kollaboranta-odnopartijca-shariya; https://www.stopcor.org/ukr/section- suspilstvo/news-hersonskomu-operatoru-shariya-ogolosili-pidozru-u-derzhzradi-14-07-2022.html;
https://censor.net/ua/photo_news/3345484/sbu_peredala_do_sudu_spravu_schodo_poplichnytsi_shariya_ta_zapobigla_seriyi_kibe ratak_na_organy_vlady;
t.me/OlgaSharij/3578; t.me/OlgaSharij/3579; https://t.me/s/ASupersharij/10353; https://t.me/s/ASupersharij/10354; https://t.me/s/ASupersharij/10356.
За трьома першими посиланнями в мережі «Інтернет» (акти огляду інтернет-ресурсу №№ 5/1/4-390, 5/1/4-391, 5/1/4-392) розміщено статті/новини, у яких повідомляється про причетність члена ПП «Партія Шарія» та їх прибічників до колаборації з окупантами.
П’ять останніх посилань в Telegram-каналі (акти огляду інтернет-ресурсу №№ 5/1/4-393, 5/1/4-394) стосуються публікацій О. Шарій [Бондаренко] (голова ПП «Партія Шарія», дружина А. Шарія) і А. Шарія, розміщених на їхніх каналах в названому месенджері.
20 . На думку колегії суддів, повідомлення (новини) і статті в інтернет виданнях, про які написано вище (абзаци 7, 10 пункту 19 цієї постанови) не можуть бути доказами (у розумінні статті 72 КАС України), на підставі яких можна встановити, що діяльність політичної партії спрямована на: зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; підрив безпеки держави; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі.
У вимірі наведеного нормативно-правового регулювання, ці статті і новини мають суто інформаційне наповнення, яке в деяких випадках може мати також суб’єктивну думку автора, яка не завжди спирається на достовірні факти. Перевіряти правдивість прочитаних там обставин (суджень, висновків авторів) не охоплюється предметом доказування в цій справі і при ухваленні цієї постанови Суд не брав це до уваги.
Щодо відоеозвернень А. Шарія (задокументованих в актах огляду інтернет-ресурсів від 30, 31 травня 2022 року) та текстових публікацій, які він розмістив в месенджері «Telegram» (теж задокументованих актами огляду СБУ), то їх допустимість і належність як доказів у цій справі колегія суддів під сумнів не ставить. Зважаючи на доводи представників відповідача про недопустимість оцінювання доказів, зібраних СБУ в рамках кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що в цій справі завданням суду є не встановити наявність чи відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження. У цій справі Суд розглядає їх як докази, які мають підтвердити здійснення політичною партією забороненої діяльності (у розумінні статті 5 Закону № 2365-III), але не вчинення кримінального правопорушення окремими особами й притягнення їх до юридичної відповідальності. Тому правова оцінка адміністративного суду щодо публічних висловлювань лідера ПП «Партія Шарія» А. Шарія з цього приводу не може мати обов’язкового, наперед визначеного висновку в рамках кримінального провадження.
Стосовно зауважень представників відповідача щодо дат «створення» і «змінення» відеозаписів на компакт-дисках, які досліджував суд, у зіставленні з датою звернення до суду, то тут колегія суддів виходить із того, що значення має не стільки те, коли відеозвернення А. Шарія задокументували і записали на компакт-диски, скільки те, коли вони з’явилися у мережі «Інтернет» і який їх зміст. Приміром, відеозапис, який стосується результатів голосування на місцевих виборах 2020 року в Україні не міг з’явитися у травні або червні 2022 року, але задокументувати чи записати на цифровий носій інформації його в цей час могли, що ніяким чином не змінює суті висловлювань лідера партії.
21 . Отже, на прикладі згаданих вище відео і текстових повідомлень в месенджері «Telegram», які дослідила колегія суддів, можна виснувати, що А. Шарію притаманна українофобська тональність висловлювань, спосіб подачі ним інформації характеризується вибірковістю, елементами маніпулювання й націлений на дискредитацію і підрив авторитету державних органів та інституцій України, конституційного ладу, поширення недовіри і зневіри до державної влади, намаганням нав’язати ущербність і неспроможність української держави існувати і розвиватися, розпалювання ворожнечі і розколу всередині суспільства. Такі зміст і характеристики публічних висловлювань повністю поділяються самою політичною партією «Партія Шарія».
Відомо, що аналогічну риторику давно озвучують і пропагують російські медіа, послідовно нав’язуючи і формуючи таким чином наратив про «недодержаву» Україну, яка - в їхній уяві - не є державою й не має права на існування. Понад те, аналогічну позицію висловлює політичне і військове керівництво росії, яке - розпочавши повномасштабне збройне вторгнення в Україну - уже відверто й публічно заявило про «денацифікацію» України, маючи на меті знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток, ліквідацію незалежності України, повалення її конституційного ладу і захоплення території.
Як засвідчила історія, агресивне несприйняття Української держави, заперечення її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, та й узагалі всього українського, яке донедавна озвучувалося і пропагувалося в медійному просторі, зокрема й в Україні, переросло зрештою у повномасштабну війну проти України, яка триває й дотепер.
22 . Політична партія, яка зареєстрована в Україні, і створена, як презюмується Законом, з метою формування і вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах (в Україні), але яка в дійсності сповідує і пропагує антиукраїнські - а правильніше проросійські - ідеї і сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, теж становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.
Публічні висловлювання А. Шарія (відеозвернення, дописи/пости) оцінюються через призму встановлених законом обмежень щодо діяльності політичних партій, тому що А. Шарій - після того, як політична партія «Об’єднана Україна» змінила назву на «Партія Шарія» - уже став виразником не стільки своїх особистих поглядів, як позиції однойменної партії загалом, яка ніколи від цих поглядів не відмежовувалася. А ПП «Партія Шарія» - зважаючи на її статус - претендує на те, щоб бути виразником політичної волі певної кількості виборців, з подібними позиціями брала участь у виборах та інших політичних заходах.
Отже, твердження представника відповідача про відсутність зв’язку між А. Шарієм та ПП «Партія Шарія» спростовується фактом висування А. Шарія кандидатом у народні депутати України у складі партійного виборчого списку ПП «Партія Шарія» на виборах народних депутатів України 2019 року, публічним визнанням А. Шарія неформальним лідером (ідеологом ) партії. У зв’язку з цим колегія суддів бере до уваги той факт, що у своїх політичних заявах та документах ПП «Партія Шарія» жодного разу не відмежувалася ані від особи А. Шарія, ані від його політичних заяв і коментарів, що мають відверто антидержавний, ворожий характер як щодо України, так і стосовно демократичного ладу держави. Такого відмежування не було у публічних виступах кандидатів від ПП «Партія Шарія» під час місцевих виборів 2020 року; жодних заяв з цього приводу не було зроблено партією-відповідачем і після початку прямої російської агресії проти України 24 лютого 2022 року.
У цьому контексті слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, який звернув увагу, що заяви керівників партії та осіб, яких вона висунула кандидатами на виборах, можна беззаперечно приписати партії в цілому, оскільки висловлювання таких осіб з політичних питань можна приписувати партії, яку вони представляють, якщо партія своїм публічним рішенням відразу від цього не відмежовується і не вжила до них дисциплінарних заходів (рішення від 13 лютого 2003 року у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98). Розвиваючи цю позицію, Європейський суд з прав людини зазначив, що поведінка політика (і, зауважимо, політичної партії) зазвичай включає не лише його чи її дії чи виступи (виступи її лідерів та членів), але також, за деяких обставин, бездіяльність або відсутність відповіді, що може становити дії, які вказують на позицію цього політика чи партії, і бути такими ж показовими, як і будь-яка відверто підтримуюча дія.
Хоча ПП «Партія Шарія» не набула значної політичної підтримки, однак, зважаючи на ідеологічну спорідненість з політикою російського агресора, її підтримку як теперішньої медійної діяльності її лідера А. Шарія, так і його діяльність у минулих роках, її подальше існування на політичній мапі держави й сама можливість - як політичної одиниці - впливати на політичні процеси, а також брати в них участь, поширюючи (зокрема, за посередництва свого лідера А. Шарія), по суті, проросійську ворожу пропаганду, становить реальну загрозу національній безпеці, незалежності і територіальній цілісності України, її демократичному конституційному ладу. Це питання особливо гостро постало після повномасштабного збройного вторгнення росії в Україну, що власне й відображено в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», яке введене в дію Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022.
23 . У цих умовах, в умовах збройної агресії і спричинених цим загроз, які постали перед Українською державою, вона має право і обов’язок обстоювати національні інтереси, зберегти існуючий конституційний лад і демократичні інститути. Суд першої інстанції, апелюючи до практики Європейського суду з прав людини стосовно розпуску політичних партій (як-от: рішення від 30 січня 1998 року у справі «United Communist Party of Turkey and Others проти Туреччини» (заява № 19392/92), рішення від 13 лютого 2003 року у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98), слушно згадав про принцип «демократії, здатної захистити себе» (або «войовничої демократії»).
Йдучи за позицією, неодноразово висловленою Європейським судом з прав людиини, колегія суддів стверджує, що дії та виступи, які належать ПП «Партія Шарія» та її лідеру, загалом дають чітке уявлення про авторитарну модель суспільства, пов’язану з «русскім міром», яку вони пропагують, що є несумісним з концепцією «демократичного суспільства».
Колегія суддів визнає, що заборона політичної партії є крайнім заходом, який повинен бути необхідним у демократичному суспільстві, відповідати легітимній меті і бути пропорційним (співмірним) до цієї мети. Слідом за Європейським судом з прав людини (рішення від 25 травня 1998 року у справі «Socialist Party of Turkey and Others проти Туреччини» (заява № 21237/93) колегія суддів нагадує, що прикметник «необхідний» у цьому контексті означає «нагальну суспільну потребу».
На думку колегії суддів, у той час, коли Збройні Сили України, виконуючи свій конституційний обов’язок, боронять від російських окупантів територіальну цілісність і недоторканність України та її суверенітет, демократичні інституції теж мають проявити свою «войовничість», але вже на правовому полі. Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, демократичного конституційного ладу від впливу політичних партій, які реалізують ідеологічні та політичні наративи агресора, становить таку нагальну суспільну потребу. Заборона діяльності ПП «Партія Шарія», таким чином, є необхідною у демократичному суспільстві, переслідує легітимну мету і є необхідним заходом задля захисту інтересів держави та її демократичних інституцій.
24 . З приводу доводів представника відповідача про те, що статутні цілі партії і програма її діяльності не містять нічого забороненого треба зазначити, що приводом для звернення до суду з цим позовом були не статут чи програма партії, а діяльність політичної партії за посередництва її лідера А. Шарія. Наведені у цьому зв’язку у рішенні суду першої інстанції мотиви (з посиланням на рішення Конституційного Суду України і практику Європейського суду з прав людини) дають вичерпні пояснення з приводу цих аргументів представника відповідача. Як уже зазначалося, не стільки офіційні документи, скільки публічна діяльність свідчить про дійсне спрямування політичної сили і її суть. Власне таким чином і було доведено, що діяльність ПП «Партія Шарія» становить загрозу державності України, тому підлягає забороні.
25 . Стосовно доводів про те, що при відкритті провадження в цій справі було порушено вимоги процесуального закону зауважимо, що на цьому етапі розгляду справи вони уже не впливають на результат вирішення цього спору. Водночас ці доводи можуть бути слушними під час розгляду судової справи № 857/16/22, зважаючи на приписи пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
26 . Попри те, що колегія суддів виявила деякі недоліки у тому, як суд першої інстанції досліджував докази у справі, встановлені ним обставини та висновки, яких він дійшов по суті спору, ґрунтуються не на окремо взятих доказах (поодинці), а на їхній сукупності і є правильними. Неналежність одного доказу не тягне одночасно неналежність усіх інших доказів, на яких побудовано висновки суду. Суд апеляційної інстанції водночас теж наділений повноваженнями досліджувати та оцінювати докази, що й зробив, пересвідчившись таким чином, що висновки цього суду обґрунтовані й основані на правильному застосуванні закону. Зважаючи на наведені мотиви, колегія суддів уважає, що підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій справі немає.
Керуючись статтями 289 - 3, 308, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
постановив:
1. Апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Шарія» залишити без задоволення.
2. Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 09 вересня 2022 року.
Головуючий суддя
М.І. Смокович
Судді
Н.А. Данилевич
О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова