СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
10.06.1981
(Витяг)
Янська геологорозвідувальна експедиція Якутської АРСР пред'явила позов до колгоспу ім. Котовського Збаразького району Тернопільської області про стягнення з нього 17 тис. 649 крб. Позивач зазначав, що завідуючий матеріально-господарською частиною геологорозвідувальної експедиції Р. був відряджений у різні райони країни для закупівлі у децентралізованому порядку необхідних експедиції матеріалів, обладнання та запасних частин. Скориставшись виданими йому для службового користування документами, він за домовленістю з головою правління та головним бухгалтером вказаного колгоспу вніс до його каси 45 тис. крб., за рахунок яких колгосп оплачував виставлені Р. рахунки. Крім того, з метою забезпечення Р. готівкою керівництво колгоспу під виглядом закупівлі худоби оформило видачу йому банківської позики.
Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій Р. та посадових осіб колгоспу експедиції завдано збитків, позивач просив задовольнити його вимоги. У процесі розгляду справи суд притягнув до участі в ній як відповідача і Р.
Рішенням Збаразького районного народного суду від 24 травня 1977 р. постановлено стягнути з Р. на користь Янської геологорозвідувальної експедиції 15 тис. крб. Судова колегія Тернопільського обласного суду ухвалою від 12 липня 1977 р. залишила це рішення без зміни. Постановою президії обласного суду від 12 липня 1979 р. рішення народного суду і ухвала судової колегії обласного суду змінені. Розмір суми, яку необхідно стягнути з Р., зменшено до 7 тис. 500 крб.
У протесті заступника Голови Верховного Суду ставиться питання про скасування постанови президії обласного суду і залишення без зміни рішення Збаразького районного народного суду та ухвали судової колегії обласного суду. Протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Змінюючи судові рішення і зменшуючи розмір суми на відшкодування збитків, президія обласного суду послалася на сімейний стан та матеріальне становище відповідача, а також на його позитивну характеристику, зазначивши, зокрема, що він ініціативно і кваліфіковано ставиться до виконання своїх обов'язків і доручень.
Проте з такими висновками погодитися не можна. Відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП ( 322-08 ) робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі, якщо збитки завдані діями, що переслідуються у кримінальному порядку. Судом встановлено, що Р., маючи у своєму розпорядженні значні кошти, витрачав їх не тільки на придбання обладнання для експедиції, а й для власних потреб. Вироком Верхоянського районного народного суду Якутської АРСР від 4 липня 1976 р. його засуджено за посадовий підлог та розтрату 6 тис. 352 крб., а також за нестачу 8 тис. крб. внаслідок злочинно недбалого ставлення до виконання своїх обов'язків.
Як встановлено судом при розгляді справи, Р., одержавши від колгоспу 20 тис. 500 крб. готівкою, повернув до його каси 5 тис. 500 крб. А на 15 тис. крб. не пред'явив жодних документів ні колгоспу, ні експедиції. Тому народний суд обгрунтовано постановив рішення про стягнення з відповідача 15 тис. крб. Виходячи з того, що збитки позивачу завдані внаслідок злочинної діяльності відповідача, не можна вважати правильним посилання президії обласного суду на сумлінне виконання ним посадових обов'язків. Не може бути підставою для зменшення розміру відшкодування у даному разі і матеріальне становище відповідача, який працює на високооплачуваній посаді.
Враховуючи, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, прийняте ним рішення відповідає вимогам п. 3 ст. 134 та ст. 137 КЗпП ( 322-08 ), а постанова президії обласного суду суперечить вимогам статей 319 і 341 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія Верховного Суду, керуючись статтями 336 і 337 ЦПК, протест заступника Голови Верховного Суду задовольнила, постанову президії обласного суду від 12 липня 1979 р. скасувала, залишивши без зміни рішення Збаразького районного народного суду від 24 травня 1977 р. та ухвалу судової колегії обласного суду від 12 липня того ж року.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.