На доповнення до серйозних порушень, зазначених у попередніх пунктах цієї статті та в Конвенціях, зазначене нижче вважається серйозними порушеннями, коли здійснено умисно й на порушення Конвенцій або цього Протоколу:
- переміщення державою-окупантом частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території в межах цієї території чи за її межі;
- невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб;
- застосування практики апартеїду й інших негуманних і принижуючих практик, заснованих на расовій дискримінації, які зневажають гідність особи;
- перетворення чітко розпізнаних історичних пам’яток, творів мистецтва або місць відправлення культу, які є культурною або духовною спадщиною народів і яким спеціальною угодою, укладеною, наприклад, у рамках компетентної міжнародної організації, надається особлива охорона, на об’єкт нападу, внаслідок чого вони зазнають масштабних руйнувань, і коли такі історичні пам’ятки, твори мистецтва та місця відправлення культу не розміщені безпосередньо поблизу воєнних об’єктів або не використовуються супротивною стороною для підтримки військових дій такої сторони;
- позбавлення особи, захищеної Конвенцією або Протоколом 1, прав на справедливий і нормальний суд.
Секція 3: Кращі практики тлумачення Критерію 3
Як застосовувати Критерій 3
3.1. Спільна позиція Ради 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Критерій 3 застосовується до всіх країн-одержувачів без будь-яких відмінностей. Однак ці кращі практики керуються принципом, що якщо в країні призначення є збройний конфлікт або ситуація внутрішньої напруженості, необхідно провести ретельний аналіз ризику того, що цей заявлений експорт може спровокувати або подовжити конфлікт або посилити вже існуючу напруженість та стати причиною їх переростання в більший конфлікт. Якщо аналіз доводить, що існує ризик такого розвитку подій, до відповідної ліцензії на експорт необхідно застосувати обмежувальний підхід. Особливу увагу необхідно приділити ролі кінцевого споживача в цьому конфлікті. Усі ліцензії на експорт оцінюються з урахуванням кожного окремого випадку і необхідно звернути увагу на Критерій 3 у випадках, коли є занепокоєння щодо існування ситуації напруженості або збройного конфлікту.
3.2. Джерела інформації . Інформацію щодо існування ризику того, що товари провокуватимуть або подовжуватимуть збройні конфлікти, або загострюватимуть існуючу напруженість чи конфлікти в країні кінцевого призначення, необхідно запитувати в місії держави-члена у відповідній країні, а також у відділі міністерства закордонних справ, що займається конкретною країною.
Спільна база джерел інформації ЄС, доступна всім державам-членам, складається зі звітів голів місій ЄС, звітів ЄС, а також в деяких випадках заяв/висновків Ради ЄС щодо відповідних країн-одержувачів. Під час консультацій з іншими державами-членами щодо їхніх відмов для проблемних районів, державам-членам рекомендовано ділитися результатами свого аналізу та тлумаченням внутрішньої ситуації в країні кінцевого призначення.
Більш докладні матеріали з Інтернету та повідомлення розвідки - від національних розвідувальних служб - також допомагають розібратися, особливо в оцінюванні ймовірного збільшення можливостей.
Додаткову інформацію можна отримати з таких джерел:
• місцеві місії ООН/ЄС/ОБСЄ;
• документація ООН (Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН), Міжнародного Кримінального Суду та/або інших міжнародних та регіональних органів;
• дослідницькі інститути (наприклад, SIPRI);
• звіти міжнародних неурядових організацій;
• інформація місцевих і регіональних неурядових організацій/ громадянського суспільства.
Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься у додатку I.
Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення
3.3. Ключові поняття. Розгляд Критерію 3 виявляє декілька ключових понять, які необхідно взяти до уваги в будь-якому оцінюванні, та на яких наголошено нижче у тексті.
Внутрішня ситуація
"Внутрішня ситуація" означає економічні, соціальні та політичні обставини і стабільність в межах кордонів країни кінцевого призначення. Спільна Позиція 2008/944/СЗБП в інших частинах документа також називає "країну кінцевого призначення" "країною-одержувачем".
Функція існування напруженості або збройних конфліктів
"Напруженість" означає ворожі або сповнені ненависті відносини між різними групами або групами окремих осіб суспільства, основою яких є раса, колір, стать, мова, релігія, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, тлумачення історичних подій, різниця в економічному добробуті або володінні майном, сексуальна орієнтація, або інші чинники. Напруженість може бути першопричиною заворушень або насильницьких дій, або приводом для створення окремих воєнізованих формувань, непідконтрольних державі.
"Збройні конфлікти" означає переростання напруженості між зазначеними вище групами до рівнів, за яких будь-яка з груп використовує зброю проти інших.
Розглядаючи заяву про надання ліцензії на експорт, компетентний орган повинен оцінити внутрішню ситуацію в країні призначення; можливу участь і роль кінцевого споживача у внутрішньому конфлікті або напруженості та ймовірне застосування заявленого експорту в конфлікті. Під час оцінювання потенційних ризиків у країні кінцевого призначення, компетентний орган може поставити такі запитання:
• Яким є кінцеве використання заявленого експорту (товарів або технологій військового призначення)? Чи використовуватиметься експорт для забезпечення внутрішньої безпеки чи для продовження військових дій?
• Чи призначені товари або технології військового призначення для підтримки санкціонованих на міжнародному рівні миротворчих операцій/операцій з примушення до миру або втручань у гуманітарних цілях?
• Чи є кінцевий споживач учасником збройного конфлікту в межах країни або тісно пов’язаним зі стороною, причетною до збройного конфлікту в межах країни? Якою є роль кінцевого споживача в конфлікті?
• Якщо подають заявку на компоненти або запчастини, чи відомо, що держава-одержувач використовує відповідну систему в збройному конфлікті в країні?
• Чи були нещодавні повідомлення про можливе загострення існуючої напруженості? Чи існує ризик, що існуюча напруженість може перерости в збройний конфлікт, якщо один або більше учасників отримають доступ до товарів або технологій військового призначення, передбачених для експорту?
• Чи підпадає країна кінцевого призначення під регіональні ембарго або ембарго ООН через внутрішню ситуацію в країні (див. також Критерій 1)?
Характер товару
Характер товару впливатиме на рішення щодо надання ліцензії або відмови в її видачі. Необхідно звернути увагу на те, чи технології або товари, передбачені для експорту, є фактично пов’язаними, прямо або опосередковано, з напруженістю або конфліктами в країні кінцевого призначення. Це буде тим більше важливим, коли збройний конфлікт уже існує.
Деякими питаннями до розгляду можуть бути:
• Чи є експорт за характером таким, що його використовують або могли б використати в збройному конфлікті в межах країни кінцевого призначення?
• Чи є ризик, що існуюча внутрішня напруженість може перерости в збройний конфлікт, коли заявлений кінцевий споживач отримає доступ до цих товарів або технологій військового призначення?
Кінцевий споживач
Кінцевий споживач також відіграє важливу роль у такому аналізі. Якщо існують занепокоєння, пов’язані з Критерієм 3, важливо встановити точно, для яких саме підрозділів збройних сил, поліції або сил безпеки призначається експорт. Наприклад, у країні-одержувачі армію та поліцію може бути залучено до збройного конфлікту, у якому жодної ролі не мають військово-морські сили. З огляду на це, також необхідно зважати на ризик внутрішнього перенаправлення.
Складніші випадки виникають, коли товари може бути направлено до дослідницького інституту або приватної компанії. У такому разі необхідно зробити висновок щодо ймовірності перенаправлення, а судження щодо Критерію 3 повинні базуватися на інших критеріях, особливо на занепокоєннях, пов’язаних з Критерієм 7 - ризиком перенаправлення.
Можливо, необхідно зважити на таке:
• Якою є роль кінцевого споживача в країні кінцевого призначення? Чи є кінцевий споживач частиною проблеми, або він радше намагається сприяти її вирішенню?
• Чи причетний кінцевий споживач до внутрішнього збройного конфлікту або напруженості?
• Чи існують будь-які відповідні повідомлення щодо такої причетності?
3.4. Винесення рішення.
На основі інформації та оцінки сукупного ризику, як запропоновано в параграфах вище, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 3.
ДОДАТОК I (до секції 3 глави 2)
НЕПОВНИЙ СПИСОК ІНТЕРНЕТ-САЙТІВ ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:
Організація Об’єднаних Націй
(www.un.org)
Комітет 1540
(http://www.un.org/en/sc/1540/)
ОБСЄ/контроль за озброєннями
(www.osce.org/)
Європейський Союз
(www.eeas.europa.eu)
Секція 4: Кращі практики тлумачення Критерію 4
Як застосовувати Критерій 4
4.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів і технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Критерій 4 застосовується до всіх країн-одержувачів без будь-яких відмінностей. Однак, ці кращі практики керуються принципом, що, якщо існує підвищений ризик регіонального конфлікту, Критерій 4 потребує ретельнішого вивчення порівняно з випадками, коли ризик менший. Усі ліцензії на експорт оцінюються з урахуванням кожного окремого випадку, і необхідно звернути увагу на Критерій 4 у випадках, коли є занепокоєння щодо збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні.
Ціль Критерію 4 - забезпечити, щоб будь-який експорт не сприяв, не посилював, не провокував і не подовжував конфлікти або напруженість у регіоні заявленої країни-одержувача. Цей критерій відмежовує намір використовувати заявлений експорт для цілей агресії від наміру використовувати його для цілей оборони. Цей критерій не призначений перешкоджати експорту до країн, що є (потенційними) жертвами агресії або загрози агресії. Ретельне оцінювання необхідно буде провести щодо того, чи є достовірні ознаки наміру заявленої країни-одержувача використовувати заявлений експорт для нападу, потенційного нападу або загрози здійснити напад на іншу країну.
4.2. Джерела інформації
Інформацію щодо того, чи становить товар ризик для збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні, необхідно запитувати в місії держави-члена у відповідній країні, а також у відділах міністерств закордонних справ, що займаються відповідною країною - як у відділах, відповідальних за країну-одержувача, так і у відділах, відповідальних за країну, якій загрожують/країну-агресора.
Спільна база джерел інформації ЄС, доступна всім державам-членам, складається зі звітів голів місій ЄС, звітів ЄС, а також, у деяких випадках, заяв/висновків Ради ЄС про відповідні країни-одержувачі та регіон. Можна також широко використовувати джерело ЄС EU INTCEN (Оцінювання ризику для країн). Під час консультацій з іншими державами-членами щодо їхніх відмов для проблемних районів, державам-членам рекомендовано ділитися результатами свого аналізу та тлумаченням ситуації в регіоні.
Більш докладні матеріали з Інтернету та повідомлення розвідки - від національних розвідувальних служб - також допомагають розібратися, особливо в оцінюванні ймовірного збільшення можливостей.
Додаткову інформацію можна отримати з таких джерел:
• місцеві місії ООН/ЄС/ОБСЄ;
• документація ООН (Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Регістру озброєнь ООН), Міжнародного Кримінального Суду і/або інших міжнародних та регіональних органів;
• дослідницькі інститути (наприклад, SIPRI);
• звіти міжнародних неурядових організацій;
• інформація місцевих і регіональних неурядових організацій / громадянського суспільства.
Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься у додатку І.
Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення
4.3. Ключові поняття
Збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні.
Держави-члени повинні відмовляти у видачі ліцензії на експорт, якщо існує очевидний ризик, що заявлений одержувач використовуватиме заявлений експорт для агресивних дій проти іншої країни або силового обстоювання територіальних претензій.
Згідно зі Статутом ООН усі нації мають право на самооборону. Цей критерій розглядає питання, чи має держава-одержувач наміри використовувати або погрожувати використати заявлений експорт для агресивних дій проти іншої країни. Отже, необхідно провести оцінювання намірів одержувача, а також того факту, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки та участі в міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.
Заяви про надання ліцензії на експорт до чутливих та потенційно чутливих місць призначення проходять ретельне оцінювання з урахуванням кожного окремого випадку, особливо коли місце призначення експорту пов’язане з країною, яка бере або брала участь у збройному конфлікті. Аналізуючи ситуацію щодо існування очевидного ризику, необхідно зважати на історію збройного конфлікту та поточні переважаючі обставини в країні-одержувачі та регіоні, а також будь-які тенденції, які можна виявити, та/або майбутні події, що, як обґрунтовано можна очікувати, посилять напруженість або призведуть до агресивних дій.
Формулювання "повинна відмовити" у цьому критерії означає, що якщо під час оцінювання заяви про надання ліцензії було встановлено, що існує очевидний ризик використання заявленого експорту для агресивних дій проти іншої країни або силового обстоювання територіальних претензій, у видачі ліцензії на експорт повинно бути відмовлено, незважаючи на результати аналізу за іншими критеріями, наведеними в статті 2 Спільної позиції, або будь-які інші міркування.
Розглядаючи ці ризики, держава-член братиме до уваги, зокрема :
(a) існування або ймовірність виникнення збройного конфлікту між одержувачем та іншою країною
Для цілей цього елементу необхідно буде вирішити, чи існує очевидний ризик майбутнього використання цих товарів в існуючому збройному конфлікті між країною-одержувачем та її сусідами або в іншому конфлікті в регіоні. У випадку відсутності збройного конфлікту, необхідно аналізувати ситуацію в регіоні. Зростання напруженості в регіоні, посилення загроз конфлікту або слабко підтримувані мирні домовленості є прикладами ситуацій, у яких імовірно може виникнути конфлікт, ставлячи під загрозу збереження миру, безпеки та стабільності в регіоні.
У цих випадках потрібно буде вирішити, чи існує очевидний ризик, що постачання цього товару прискорить настання конфлікту, наприклад через отримання країною-одержувачем переваги над сусідніми або іншими країнами в регіоні. Якщо товари, передбачені для експорту, посилять військовий потенціал країни-одержувача, необхідно буде вирішити, чи існує очевидний ризик, що ці товари подовжать уже існуючий конфлікт або перетворять постійну напруженість на збройний конфлікт.
Наведені нижче запитання є показниками, які можна, за необхідності, взяти до уваги:
• Чи існує конфлікт у регіоні?
• Чи може поточна ситуація в регіоні призвести до збройного конфлікту?
• Чи є загроза конфлікту теоретичною/малоймовірною або ж це - очевидний і реальний ризик?
(b) претензії на територію сусідньої країни, що її в минулому одержувач намагався або погрожував задовольнити силовими методами
Необхідно провести оцінювання щодо того, чи існує очевидний ризик, що країна-одержувач шляхом збройного конфлікту або погрози застосування сили обстоюватиме територіальну претензію до сусідньої країни. Така територіальна претензія може бути заявлена як офіційна позиція або озвучена офіційними представниками або відповідними політичними силами країни-одержувача і може стосуватися землі, моря або повітряного простору. Сусідня країна не обов’язково повинна бути безпосереднім сусідом країни-одержувача.
Під час вироблення рішення необхідно брати до уваги будь-які нещодавні претензії країни-одержувача на чужі території. Якщо країна-одержувач у минулому намагалася або загрожувала задовольнити територіальні претензії силовими методами, необхідно вирішити, чи існує ймовірність, що товари буде використано для таких цілей, і чи нададуть вони країні-одержувачу додатковий потенціал, щоб намагатися задовольнити свої претензії силовими методами, таким чином дестабілізуючи регіон.
Наведені нижче запитання є показниками, які можна, за необхідності, взяти до уваги:
• Чи має країна-одержувач претензії на територію сусідньої країни?
• Чи призвели територіальні претензії до конфлікту в регіоні або відповідної напруженості між країною-одержувачем та її сусідами?
• Чи намагалася країна-одержувач вирішити питання мирним шляхом, чи намагалася вона в минулому обстоювати свої територіальні претензії силовими методами, або чи загрожувала вона обстоювати свої територіальні претензії силовими методами.
(c) імовірність використання товарів або технологій військового призначення для цілей, інших ніж законна національна безпека і оборона одержувача
Оцінюючи цей елемент Критерію 4, держава, що експортує, повинна оцінити, чи держава-одержувач проголосила агресивну воєнну доктрину, а також імовірність того, що товари, на які подано заявку, буде використано згідно з такою доктриною. Країна, що експортує, також повинна оцінити, чи товари, на які подано заявку, сумісні із системами озброєння, наявними в оборонних силах держави-одержувача, або є необхідним доповненням до них або їх заміною. Також може бути необхідним урахувати кількість і якість товарів, які планують експортувати.
(d) необхідність не зашкодити жодним істотним чином стабільності в регіоні
За цим критерієм необхідно буде вирішити, чи постачання таких товарів до країни-одержувача значно посилить її військовий потенціал, і якщо так, чи виникне внаслідок цього загроза конфлікту для сусідньої країни. У випадках, коли в регіоні існує напруженість, чи постачання таких товарів посилить потенціал країни-одержувача внаслідок введення нового товару в регіон, що може загрожувати сусідній країні.
Наведені нижче запитання є показниками, які, за необхідності, можна взяти до уваги:
• Чому одержувач бажає придбати товари або технології військового призначення?
• Чи ці товари є просто заміною або вони потрібні для технічного обслуговування наявних виробів, що можуть бути застарілими або в аварійному стані, або ж одержувач розвиває новий потенціал, як-от значно посилений потенціал авіаційних ударів?
Характер товарів
Характер товарів, передбачених для експорту, впливатиме на рішення про те, надати чи відмовити у видачі ліцензії. Необхідно розглянути, чи існує очевидний ризик, що такі товари може бути використано в конфлікті між країною-одержувачем та її сусідами. Це більшою мірою застосовуватиметься у випадках, коли існують напруженість або збройні конфлікти у регіоні. У випадках, коли існує напруженість, тип товарів є тим більш важливим, оскільки товари можуть значно підвищити здатність країни-одержувача перейти до збройного конфлікту або до загрози збройного конфлікту. Чи може експорт таких товарів змусити сусідню країну збільшити імпорт озброєнь? З огляду на напруженість у деяких регіонах, експорт може розглядатись як посилення загрози сусідній країні, таким чином розгляд цього питання стає критично важливим.
Деякими питаннями до розгляду можуть бути:
• Чи посилить експорт потенціал одержувача, і, якщо так, чи посилиться потенціал настільки, щоб порушити існуючий баланс сил? З огляду на обставини в країні-одержувачі та її наміри, чи представлятиме посилений потенціал очевидний ризик прискорення настання конфлікту?
• Чи відчуватиме сусідня країна загрозу через товари або технології військового призначення, які планують експортувати?
• Чи є ризик, що існуюча напруженість у регіоні може перерости в збройний конфлікт, якщо один або більше учасників отримають доступ до цих товарів або технологій військового призначення?
• Чи експорт за характером є таким, що його використовують або могли б використати в збройному конфлікті в межах регіону? Яка імовірність використання цих товарів у конфлікті?
Кінцевий споживач
Необхідно буде вирішити, чи допустить кінцевий споживач використання цих товарів у спосіб, несумісний з Критерієм 4. Якщо їх направляють безпосередньо до військ/уряду, необхідно вирішити, чи будуть такі товари використовуватися в будь-яких військових діях проти іншої країни.
Складніші випадки виникають, коли товари або технології військового призначення може бути направлено до дослідницького інституту або приватної компанії. У такому разі необхідно зробити висновок щодо ймовірності перенаправлення, а судження щодо Критерію 4 повинні базуватися на інших критеріях, особливо на занепокоєннях, пов’язаних з Критерієм 7 - ризиком перенаправлення.
Можливо, необхідно зважити на таке:
• Чи є ймовірність того, що експорт буде використано в конфлікті з сусідньою державою? Або з більшою ймовірністю його буде направлено до поліції або сил ООН, або до іншого підрозділу сил безпеки, безпосередньо не пов’язаного з питанням Критерію 4?
4.4. Винесення рішення. На основі інформації та оцінки елементів, запропонованих у настановах вище, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 4.
ДОДАТОК I (до секції 2 глави 4)
НЕПОВНИЙ СПИСОК ІНТЕРНЕТ-САЙТІВ ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:
Організація Об’єднаних Націй
(www.un.org)
Комітет 1540
(http://www.un.org/en/sc/1540/)
ОБСЄ/контроль за озброєннями
(www.osce.org)
Європейський Союз
(www.eeas.europa.eu)
Секція 5: Кращі практики тлумачення Критерію 5
Як застосовувати Критерій 5
5.1. Спільна позиція Ради 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції; без будь-яких обмежень щодо місця призначення. Обсяг її застосування також дійсний для Критерію 5. На відміну від інших семи критеріїв, які звертають увагу держав-членів на певний аспект країни призначення, що вважається джерелом ризику, Критерій 5 вимагає від держав-членів проводити аналіз, орієнтований на параметр, специфічний для них: їхня національна безпека, а також безпека країн-друзів, країн-союзниць та інших держав-членів. Ціль Критерію 5 - запобігти несприятливому впливу експорту товарів або технологій військового призначення на національну безпеку держав-членів, країн-союзниць або дружніх країн. Експорт потрібно буде оцінити з огляду на Критерій 5 без обмеження відповідності іншим критеріям, викладеним у Спільній позиції.
Перш ніж видавати будь-яку ліцензію, необхідно обов'язково проаналізувати два пункти:
(a) потенційний вплив операції на інтереси безпеки та оборони країн-друзів, країн-союзниць або інших держав-членів без обмеження дотримання інших критеріїв, зокрема Критеріїв 2 і 4;
(b) наслідки експорту для оперативної безпеки збройних сил держав-членів та дружніх або союзних країн.
5.2. Джерела інформації. Інформація щодо національної безпеки держав-членів і територій, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів, та щодо інтересів оборони, походить в основному з таких джерел:
• Статут ООН;
• Договір НАТО - 2 ;
____________
( - 2 ) Покликання стосується лише деяких держав-членів ЄС. Порівняйте: секція 5.6 нижче.
• ОБСЄ: Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинський заключний акт 1975 року); Принципи, що регулюють передачі звичайних озброєнь (25 листопада 1993 року)
• Рада Європи;
• Договір про Європейський Союз; базові тексти СЗБП ("Безпечна Європа у кращому світі. Європейська стратегія безпеки");
• національні або регіональні тексти: угоди про оборону; угоди про допомогу; угоди про військову співпрацю; альянси тощо.
Оскільки угоди про безпеку та оборону зазвичай мають конфіденційний характер, держави-члени можуть, маючи справу з конкретною заявою, що імовірно потрапляє у сферу регулювання Критерію 5, проводити прямі консультації з країнами-друзями та країнами-союзницями з метою поглибити їхній аналіз можливого впливу експорту на інтереси безпеки та оборони.
Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення
5.3. Ключові поняття. Критерій 5 має такий заголовок: "Національна безпека держав-членів та територій , зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів, а також національна безпека дружніх і союзних країн" - 3 .
____________
( - 3 ) Це речення взято та адаптовано з одного з ухвалених ОБСЄ принципів, що регулюють передачі звичайних озброєнь: "Кожна держава-учасник уникатиме передач, які ймовірно загрожуватимуть національній безпеці інших держав та територій, зовнішні відносини яких є міжнародно визнаною сферою відповідальності іншої держави."
(принцип 4(b)(ii)).
5.4. Національна безпека. Національна безпека означає здатність держав-членів забезпечувати територіальну цілісність, захищати населення та охороняти інтереси національної безпеки, а також ресурси та постачання, що вважаються необхідними для її існування та незалежності проти всіх видів загроз і нападів.
Національна безпека тісно пов’язана з безпекою Європи. Європейська стратегія безпеки, ухвалена Європейською Радою в грудні 2003 року, визначила призму загроз безпеці Європейського Союзу. Вони включають: тероризм (релігійний екстремізм, електронні мережі); розповсюдження зброї масового знищення; регіональні конфлікти (силові або заморожені конфлікти, які тривають на наших кордонах, меншини, що знаходяться під загрозою); неспроможність держави (корупція, зловживання владою, слабкі інститути, брак підзвітності, громадянські конфлікти); організована злочинність (транскордонна торгівля наркотиками, жінками, нелегальними мігрантами та зброєю, морське піратство).
Національна безпека повинна також оцінюватись з урахуванням міжнародної (або колективної) безпеки, що є однією з цілей Статуту ООН. Останній передбачає, що регіональні системи колективної безпеки є законними, за умови що такі домовленості сумісні з цілями та принципами універсальної системи (стаття 52). Він визнає невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону (стаття 51).
5.5. Території, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів. Території, про які йде мова, можна прирівняти до таких типів:
• Території, охоплені статтею 5 Договору НАТО, який визначає географічний діапазон збройних нападів, що можуть запустити механізм надання військової допомоги сторонами;
• Найвіддаленіші регіони (ORs): чотири Французькі заморські департаменти (ODs) (о. Гваделупа, Французька Гвіана, о. Мартініка, о. Реюньйон); Португальські автономні регіони арх. Азорські острови і о. Мадейра в Атлантичному океані; Іспанська автономна спільнота Канарських островів в Атлантичному океані;
• Заморські країни та території, охоплені статтями 198-204 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС), та наведені в списку в додатку ІІ до ДФЄС: Ґренландія, Нова Каледонія та Території, Французька Полінезія, Французькі Південні та Антарктичні території, Острови Волліс і Футуна, Майотта, Острови Сен П’єр і Мікелон, Острів Аруба, Нідерландські Антильські острови, Ангілья, Кайманові Острови, Фолклендські Острови, Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови, Монтсеррат, Острови Піткерн, Острів Святої Єлени та Території, Британська Антарктична Територія, Британська територія в Індійському океані, Острови Теркс і Кайкос, Британські Віргінські Острови, Бермудські Острови;
• Європейські території, до яких за певних умов застосовуються положення ДФЄС (стаття 349 ДФЄС).
5.6. Союзні країни . Союзні країни можна визначити як держави, поєднані за договором або міжнародною угодою, що передбачає положення про солідарність або положення про взаємну оборону. Положення про солідарність передбачає залучення всіх інструментів, доступних державам-сторонам, в тому числі військових засобів, якщо одна з таких держав є жертвою терористичного нападу або природної чи техногенної катастрофи. Положення про колективну оборону передбачає, що в разі збройного нападу на одну з держав-сторін, інші зобов’язані надавати їй допомогу й підтримку усіма можливими засобами, водночас дотримуючись особливостей їхніх політик безпеки та оборони.
Прикладом положення про взаємну оборону є стаття 5 Північноатлантичного Договору про створення Атлантичного альянсу і стаття 42(7) Договору про Європейський Союз (ДЄС). Положення про взаємну оборону, установлене в ДЄС, доповнено положенням про солідарність (стаття 222 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС)), яке передбачає, що держави-члени зобов’язані діяти спільно, якщо будь-яка з держав-членів є жертвою терористичного нападу або природної чи техногенної катастрофи. Такі положення також можуть бути частиною двосторонніх угод про оборону, але, як правило, такі угоди не публікуються.
Більшість держав-членів ЄС є членами НАТО, окрім Швеції, Ірландії, Кіпру, Мальти, Австрії та Фінляндії.
5.7. Дружні країни . Характеристика "дружні країни" менш точна за характеристику "союзні країни". Взагалі, вона, ймовірніше, застосовна до країн, з якими держава-член підтримує тісні та/або довготривалі двосторонні відносини, особливо у сфері оборони та безпеки, або з якими держава-член поділяє цінності та інтереси і переслідує спільні цілі.
Щоб визначити, чи може окрема держава-член характеризувати країну як друга, держави-члени можуть перевірити наявність сприятливої доказової бази, у тому числі: кількість осіб, що мають подвійне громадянство, присутність громадян Європи, існування мовної спільноти, кількість торгових угод і угод про співпрацю тощо.
Текст Критерію 5 є таким:
"Держави-члени повинні враховувати:
(a) потенційний вплив товарів або технологій військового призначення, передбачених для експорту, на свої інтереси у сфері безпеки і оборони , а також відповідні інтереси інших держав-членів та дружніх і союзних країн, визнаючи при цьому, що цей чинник не може шкодити врахуванню критеріїв щодо поваги до прав людини та збереження регіонального миру, безпеки і стабільності;
(b) ризик використання зазначених товарів або технологій військового призначення проти своїх збройних сил чи сил дружніх, союзних країн або іншої держави-члена."
5.8. Критерій 5а
5.8.1. Значення потенційних наслідків експорту
(a) Позитивний наслідок
Якщо заявлений експорт допомагає посилити національну безпеку, зокрема інтереси у сфері безпеки та оборони, дружніх, союзних країн та інших держав-членів, оцінювання буде сприятливим апріорі без обмеження аналізу, який необхідно буде провести з точки зори Критеріїв 2 та 4.
(b) Негативний наслідок
Якщо, з одного боку, експорт прямо або опосередковано становитиме загрозу інтересам дружніх, союзних країн та інших держав-членів у сфері безпеки та оборони, оцінювання апріорі буде несприятливим.
Під час оцінювання братимуть до уваги зокрема таке:
• Підтримання стратегічного балансу;
• Наступальний характер товарів, передбачених для експорту;
• Чутливість товару;
• Покращення експлуатаційно-технічних характеристик, яке буде обумовлене товаром, передбаченим для експорту;
• Здатність до розгортання товарів, передбачених для експорту, та/або здатність до розгортання, що її надають такі товари;
• Кінцеве використання товару;
• Ризик перенаправлення такого товару.
5.8.2. Інтереси у сфері безпеки та оборони
Аналізуючи ризик для своїх інтересів у сфері безпеки та оборони та інтересів союзних країн, дружніх країн та інших держав-членів, держави-члени повинні не забути взяти до уваги можливий вплив на безпеку своїх сил, у випадку їх розгортання за межами зони відповідальності.
Крім того, це оцінювання не повинно обмежувати дотримання інших Критеріїв.
5.9. Критерій 5b
Оперативний ризик аналізується так:
(а) Чи є пряма загроза безпеці сил держави-члена або силам країни-друга чи союзної країни?
Загроза може бути постійною або тимчасовою. Держава-член розглядатиме заяви дуже ретельно в тих випадках, коли кінцевий одержувач знаходиться в регіоні, відомому як нестабільний, особливо якщо експорт призначений для збройних сил, які можуть не завжди бути під повним або постійним контролем. З часом така нестабільність імовірно зумовить загрозу для наших сил або для сил країни-союзниці чи країни-друга, особливо якщо такі сили присутні в регіоні з метою військової співпраці або миротворчих операцій.
У підсумку, якщо через експорт може виникнути пряма загроза безпеці сил держави-члена або союзної країни чи країни-друга, які присутні або в країні кінцевого призначення або в сусідній країні, оцінювання апріорі буде несприятливим. Такий самий підхід використовуватиметься, щоб забезпечити безпеку міжнародних миротворчих сил.
(b) Чи існує ризик того, що товари або технології військового призначення буде перенаправлено до силової структури або органу, що є ворожими для інтересів або сил держави-члена, країни-друга або союзної країни?
Цей ризик аналізують таким самим чином, як і ризики, зазначені в Критерії 7. Країна, що експортує, братиме до уваги наявність терористичних груп, організацій, причетних до збройної боротьби з чинною владою, або організованих кримінальних мереж, які можуть використати товари у діяльності, що може негативно вплинути на безпеку сил держави-члена та союзних або дружніх країн, а також на безпеку міжнародних миротворчих сил, або які можуть використати такі товари в спосіб, несумісний з одним із інших критеріїв, установлених у Спільній позиції.
(c) Чи має країна-одержувач технічний потенціал для використання товарів?
Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. Він також стосується технологічного рівня країни-одержувача та її операційного потенціалу і, як правило, стандартів тактико-технічних характеристик її товарів.
Тому, перевірка сумісності експорту товарів або технологій військового призначення з цим технічним потенціалом повинна включати аналіз того, чи доречно поставляти одержувачу товари, що є чутливішими або складнішими, ніж технологічні засоби та оперативні потреби країни-одержувача.
Для визначення такої сумісності держави-члени можуть розглянути такі питання:
• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?
• Чи є технологічний рівень товарів, на які подано заявку, пропорційним потребам, висловленим країною-одержувачем, та її операційному потенціалу?
• Чи забезпечують належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?
• Чи наявна достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари? - 4
____________
( - 4 ) Наприклад, чи вже працює у військовому секторі значна частина інженерно-технічного персоналу країни? Чи існує брак інженерно-технічного персоналу в цивільному секторі, який може загостритися через додатковий набір персоналу для військового сектору?
(d) Для глибшого аналізу оперативного ризику, зокрема в особливо чутливих випадках, держави-члени можуть проводити дослідження впливу на основі кожного окремого випадку, спираючись на будь-яку релевантну інформацію, якою можуть обмінюватися держави-члени з дружніми країнами або союзниками. Ці дослідження матимуть на меті встановити присутність національних, європейських і міжнародних сил, а також сил країн-друзів або країн-союзниць у різних регіонах світу, а також оцінити реальність ризику того, що товари або технології, передбачені для експорту, буде використано проти таких сил.
Ці дослідження впливу можуть включати такі питання:
• Аналізуючи реальність ризику, держава-член зокрема братиме до уваги:
- Характер товарів: чи є товари безпосередньо наступальними за характером, технологічну перевагу, яку отримають сили, що володіють такими товарами, автономність їх використання, покращення експлуатаційно-технічних характеристик, що дозволять такі товари;
- Будь-які відмінності в доктрині щодо використання товарів, залежно від споживача;
- Характер операцій: війна між звичайними силами, асиметрична війна, громадянська війна тощо.
• Аналізуючи ризик перенаправлення, держава-член, зокрема, братиме до уваги:
- Чи можуть товари бути легко перенаправлені, а потім легко використані невійськовими агентами та/або вбудовані в інші системи;
- Чи можна пристосувати товари для військового використання, або використати, щоб модифікувати інші товари для військового використання (зокрема, трансформувати нелетальні товари в летальну зброю);
- Деякі товари можуть бути предметом особливої уваги у зв’язку з цим пунктом, зокрема стрілецька зброя та легкі озброєння (у тому числі ПЗРК), а також прилади нічного бачення та посилення інтенсивності світла;
- З огляду на це, операції із заходами підвищеного контролю (маркування та простежуваність, інспектування на місцях) або в боротьбі проти розповсюдження (знищення старих запасів, механізм спостереження за кількістю) отримуватимуть апріорі менш обмежувальне оцінювання.
5.10. Винесення рішення.
Залежно від інформації та оцінки чинників, запропонованих у параграфах 5.8 та 5.9, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 5.
ДОДАТОК I (до секції 5 глави 2)
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
ЄС (Європейський Союз)
http://www.europa.eu/
ООН (Організація Об’єднаних Націй)
http://www.un.org/
ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі)
http://www.osce.org/
НАТО (Організація Північноатлантичного Договору)
http://www.nato.int/
Секція 6: Кращі практики тлумачення Критерію 6
Як застосовувати Критерій 6
6.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції.
Таким чином, у цілому, Критерій 6 застосовується до експорту, передбаченого для направлення до всіх країн-одержувачів, що не є членами ЄС.
Однак, оскільки Критерій 6 встановлює зв’язок з поведінкою країни-одержувача щодо міжнародної спільноти, особливу увагу необхідно приділити тим країнам, які дають підстави для занепокоєння через своє ставлення до тероризму, характер союзів, членом яких вони є, та їхню повагу до міжнародного права.
Дотримання принципів, викладених у преамбулі та відповідних положеннях Договору про торгівлю озброєннями та наголошених у статті 2 Спільної позиції ЄС 2008/944/СЗБП, передбачає, що ще одним аспектом, який потрібно враховувати, виконуючи оцінювання на підставі Критерію 6, повинна бути підтримка або сприяння, що їх країна-одержувач надає міжнародній або транснаціональній організованій злочинності - 5 . Що стосується незаконного обігу зброї та сфери застосування і відповідних положень Договору про торгівлю озброєннями, важливо пам’ятати про такі відповідні міжнародні нормативні рамки, як "Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї", який доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності.
____________
( - 5 ) Згідно з термінами та означеннями, наведеними в ст. 2 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, транснаціональна організована злочинність означає незаконну та кримінальну діяльність, що її провадять "організовані злочинні групи" або "структуровані групи", мета яких - здійснювати порушення та серйозні злочини транснаціонального характеру, щоб одержувати, прямо або опосередковано, фінансовий або інший матеріальний зиск, і що караються максимальним позбавленням волі щонайменше на чотири роки або тягнуть за собою більш серйозне покарання.
На основі пункту 2 статті 3 зазначеної Конвенції, організований злочин є транснаціональним, коли його вчиняють більш ніж в одній державі; коли його вчиняють в одній державі, але суттєва частина його підготовки, планування, керівництва чи контролю відбувається в іншій державі; коли його вчинено в одній державі, але до нього причетна організована кримінальна група, що здійснює кримінальну діяльність у більш ніж одній державі; або коли його вчинено в одній державі, але із значними наслідками в іншій державі.
6.2. Джерела інформації . Спільна база джерел інформації ЄС, доступна всім державам-членам, складається зі звітів голів місій (HOMs) ЄС, заяв/висновків Ради ЄС, а також резолюцій Ради Безпеки ООН.
Додаткову інформацію також можна отримати з таких джерел:
• дипломатичні місії та інші національні урядові установи держав-членів;
• ООН та інші міжнародні та регіональні органи та агенції, як-от Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Регіональний центр з питань стрілецької зброї в Найробі, Організація Американських Держав і Міжнародне агентство з атомної енергії.
• Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця й інші гуманітарні органи;
• Європол, Інтерпол і розвідувальні агенції;
• неурядові організації та інші надійні джерела.
Неповний список відповідних джерел інформації міститься в додатку І.
6.3. Ключові поняття. Критерій 6 стосується широкого спектру всеосяжних питань, які необхідно враховувати у будь-якому оцінюванні, і які висвітлені в його тексті:
"Поведінка країни-покупця щодо міжнародної спільноти, особливо її ставлення до тероризму, характер союзів, членом яких вона є, та її повага до міжнародного права. Держави-члени повинні враховувати, зокрема, дані про країну-покупця стосовно:
(a) підтримки нею або заохочення тероризму та міжнародної організованої злочинності;
(b) дотримання нею своїх міжнародних зобов’язань, особливо щодо незастосування сили, та міжнародного гуманітарного права;
(c) її зобов’язань щодо нерозповсюдження та інших аспектів контролю за озброєннями і роззброєнням, зокрема підписання, ратифікації та імплементації відповідних конвенцій про контроль за озброєннями і роззброєнням, зазначених у пункті (b) Критерію 1."
Тому, оцінюючи можливість надання або ненадання ліцензії на експорт, держави-члени повинні зважати на поточні та попередні дані про країну-покупця, пов’язані зі ставленням такої країни до тероризму та міжнародної організованої злочинності, характером її союзів, повагою такої країни до міжнародних зобов’язань та права, що стосуються зокрема незастосування сили, міжнародного гуманітарного права та нерозповсюдження зброї масового знищення, контролю за озброєннями та роззброєнням.
Критерій 6 необхідно враховувати у випадках країн-покупців, уряди яких демонструють негативну поведінку щодо зазначених положень; таким чином, під час оцінювання основну увагу зосереджують не на своєрідності та характері кінцевого споживача або товарів, передбачених для експорту. Фактично, основною увагою в аналізі радше є поведінка країни-покупця , аніж будь-який аналіз ризику того, що певна передача може мати певні негативні наслідки.
Отже, стосовно ключових понять, на яких наголошено в Критерії 6, держави-члени можуть розглядати такі питання.
6.4. Підтримка або заохочення країною-покупцем тероризму та міжнародної організованої злочинності. Під час оцінювання окремих заяв про надання ліцензії на експорт до країн-покупців, яких підозрюють у будь-якому способі надання підтримки тероризму та міжнародній організованій злочинності, необхідний вищий ступінь ретельного вивчення.
У цих рамках термін "тероризм" необхідно розуміти як такий, що означає "терористичні акти", заборонені міжнародним правом, а саме: підготовлені напади на громадян і напади невибіркового характеру, захоплення заручників, катування або умисні та свавільні вбивства, коли метою такого акту, виходячи з його характеру або контексту, є залякування населення або примус уряду чи міжнародної організації до вчинення або утримання від вчинення будь-якої дії.
Що стосується "міжнародної організованої злочинності", необхідно зазначити такі види діяльності, як контрабанда наркотиків, торгівля людьми, контрабандне перевезення нелегальних мігрантів, контрабанда ядерних та радіоактивних матеріалів, відмивання грошей тощо , що їх здійснюють структуровані групи осіб, які існують протягом певного періоду часу та діють спільно з метою вчинення серйозних злочинів або порушень, установлених відповідно до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Згідно з Протоколом проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, та згідно з Договором про торгівлю озброєннями, незаконне виготовлення та обіг зброї необхідно розглядати як один із видів незаконної діяльності організованих злочинних груп.
Країна-покупець може заохочувати або підтримувати тероризм та міжнародну злочинність багатьма способами, тому, перш ніж надавати ліцензію, компетентний орган може поставити, серед іншого, такі питання:
• Чи існують зафіксовані факти того, що країна-покупець в минулому або в нинішній час займалася або займається терористичною/злочинною діяльністю?
• Чи існують будь-які відомі або ймовірні зв’язки країни-покупця з терористичними/злочинними організаціями (або навіть окремими терористами/злочинцями) або будь-які підстави підозрювати, що суб’єкти в межах країни-покупця мають такі зв’язки, і країна-покупець потурає цим суб’єктам?
• Чи існують будь-які інші причини підозрювати, що країна покупець потурає реекспорту чи перенаправленню товарів або технологій військового призначення до терористичних/злочинних організацій, або що така країна сама організовує реекспорт чи перенаправлення?
• Чи має країна-покупець внутрішнє законодавство, яке допускає терористичну/злочинну діяльність, або чи призводить неспроможність застосовувати законодавство до потурання терористичній/злочинній діяльності?
Багато з цих питань також можна поставити під час оцінювання за Критерієм 7, але за Критерієм 6 вони радше стосуються уряду країни-покупця, а не кінцевого споживача.
Більш детальні запитання мають бути такими:
• Чи розглядає країна-покупець як злочин надання коштів терористам, чи заморожує фінансові активи людей, які вчиняють або здійснюють спроби вчинити терористичні акти, та чи забороняє надання послуг учасникам вчинення терористичних актів?
• Чи утримується країна-покупець від надання будь-якої форми підтримки, активної чи пасивної, суб’єктам або особам, причетним до терористичних актів?
• Чи надає країна-покупець завчасне сповіщення іншим державам шляхом обміну інформацією?
• Чи відмовляє країна-покупець у наданні притулку тим, хто фінансує, планує, підтримує або вчиняє терористичні акти?
• Чи перешкоджає країна-покупець тим, хто фінансує, планує, підтримує або вчиняє терористичні акти, у використанні своєї території?
• Чи запобігає країна-покупець переміщенню тих, хто здійснює акти, застосовуючи дієвий прикордонний контроль?
6.5. Характер союзів, учасником яких є країна-покупець. У строгому тлумаченні термін "союз" може означати міжнародний договір, що пов’язує державу з однією або більше інших держав та передбачає умови, за яких вони повинні надавати один одному допомогу. Зважаючи на те, що дуже мало з багатьох відносин між державами, які стосуються економічної, військової або оборонної співпраці, можуть уписатися в таке строге тлумачення терміна "союз", у контексті Критерію 6 термін "союз" необхідно тлумачити розширено та включати до нього всі ті економічні, військові або оборонні угоди, які за своїм характером спрямовані на встановлення важливого зв’язку (що також розуміється як спільні політичні цілі) між двома чи більше державами.
Розширене тлумачення терміна "союз" також включатиме будь-яке спільне бачення міжнародних відносин (що виникло, між іншим , завдяки спільним політичним поглядам, економічним інтересам або питанням користі), результатом чого буде значуща діяльність, спрямована на досягнення взаємної цілі. Наприклад, це може бути будь-який вид об'єднаної підтримки стороні, яка перебуває в ситуації кризи, напруженості чи конфлікту.
Таким чином, оскільки характер союзів - це найчастіше політична оцінка, термін "союз" необхідно тлумачити cum grano salis , на основі національних інтересів держав-членів.
Пам’ятаючи про зазначене вище, під час розгляду питання, чи надавати ліцензію на експорт, держави-члени можуть ставити, серед іншого, такі запитання:
• Чи належить країна-покупець до союзу, що заснований або діє проти будь-якої з держав-членів або проти союзної країни чи країни-друга?
• Чи належить країна-покупець до союзу, який не поважає основоположні принципи Організації Об’єднаних Націй або не сприяє повазі до них?
• Чи належить країна-покупець до союзу, дії якого спрямовані на дестабілізацію міжнародної спільноти?
6.6. Дотримання країною-покупцем своїх міжнародних зобов’язань. Розглядаючи, чи надавати ліцензію на експорт, держави-члени також можуть зважати на те, чи країна-покупець (тобто уряд країни-покупця) дотримується або не дотримується своїх міжнародних зобов’язань.
Увагу необхідно приділити тим зобов’язанням, що є юридично зобов’язальними для кожної держави і як норми міжнародного права, і як норми договору, загальновизнаного кожною державою; у тому числі, зокрема, зобов’язанням, які за своїм характером може бути порушено (таким як незастосування сили (стаття 41 Статуту ООН) або повага до міжнародного права під час конфлікту) у більшості випадків через використання товарів або технологій військового призначення.
Держави-члени також повинні розглянути:
• Чи поважає країна-покупець свої зобов’язання щодо забезпечення виконання ембарго ООН, ОБСЄ та ЄС стосовно зброї?
• Чи країна-покупець застосовує, застосовувала або погрожує застосувати силу на порушення статті 41 Статуту ООН для вирішення міжнародної кризи?
• Чи порушує зазвичай країна-покупець зобов’язання міжнародного загального права або добровільно підписані нею договори?
• Чи поводить країна-покупець себе таким чином, щоб виключити себе зі складу міжнародної спільноти держав?
Щодо міжнародного гуманітарного права, можливі показники для оцінювання ризику є такі:
• Чи взяла країна-покупець на себе офіційне зобов’язання застосовувати правила міжнародного гуманітарного права та чи вжила належних заходів для їх впровадження;
• Чи вживає країна-покупець правових, судових та адміністративних заходів, необхідних для покарання за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права;
• Чи вчиняла країна-покупець, яка бере або брала участь у збройному конфлікті, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права;
• Чи була країна-покупець, яка бере або брала участь у збройному конфлікті, неспроможною вжити усіх можливих заходів, щоб запобігти серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права.
Як зазначено вище, ані тип товарів, передбачених для експорту, ані кінцевий споживач цих товарів не є в центрі уваги аналізу, оскільки Критерій 6 спрямований на уникнення будь-якого експорту товарів або технологій військового призначення до тих країн, уряд яких не виконує міжнародні зобов’язання.
У цих рамках особливої значущості набуває Критерій 1 Спільної позиції (критерій "міжнародні зобов’язання"). Отже, держави-члени також повинні звертатися до нього.
Неповний список міжнародних договорів міститься в додатку ІІ до цієї секції.
6.7. Зобов’язання країни-покупця щодо нерозповсюдження та інших сфер контролю за озброєннями та роззброєнням.
За Критерієм 6 під час оцінювання також необхідно розглянути дані про країну-покупця стосовно її зобов’язань у сфері роззброєння та контролю за озброєннями. Держави-члени, зокрема вивчатимуть як внутрішнє законодавство країни-покупця, так і її міжнародні зобов’язання. Основну увагу необхідно приділити конвенціям, переліченим у Критерії 1.
Деякі питання, які можна поставити, є такі:
• Чи підписала/ратифікувала країна-покупець Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Конвенцію про біологічну та токсинну зброю та Конвенцію про хімічну зброю, а також Договір про торгівлю озброєннями або приєдналася до них, та чи дотримується вона зобов’язань, що їх містять ці договори? Якщо ні, чому?
• Чи дотримується країна-покупець зобов’язання в жодній формі не експортувати протипіхотні міни, основою якого є Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін та про їх знищення?
• Чи є країна-покупець членом/учасником міжнародних домовленостей або режимів, зокрема таких як Група ядерних постачальників, Австралійська група, Режим контролю за ракетними технологіями, Вассенаарська домовленість та Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет, або чи дотримується вона зобов’язань згідно з міжнародними домовленостями або режимами?
Навіть якщо Критерій 6 представляє наведені вище питання як більш доречні під час оцінювання, держави-члени можуть також поставити деякі запитання, які їм необхідно поставити під час оцінювання за Критерієм 7, та інші:
• Чи подає країна-одержувач звіти до Регістру звичайних озброєнь ООН; якщо ні, чому ні?
• Чи підтримує країна-одержувач принципи Спільної позиції 2008/944/СЗБП або подібних регіональних домовленостей?
• Чи бере країна-одержувач участь у Конференції з роззброєння?
• Чи застосовує країна-одержувач дієвий контроль за експортом і передачами, який охоплює спеціальне законодавство щодо такого контролю та процедури надання ліцензій, що відповідають міжнародним нормам?
Знов-таки, держави-члени повинні зауважити, що, виконуючи оцінювання за Критерієм 7 (ризик перенаправлення), можливо провести різницю між якостями товарів або технологій військового призначення, або між кінцевими споживачами; коли ті самі питання буде поставлено під час оцінювання за Критерієм 6, держави-члени вирішуватимуть чи надсилати будь-який з видів товарів до країни, про яку йде мова, на основі власної позиції щодо уряду країни-одержувача.
Неповний список міжнародних організацій та режимів контролю за експортом зброї міститься в додатку III.
6.8. Винесення рішення. На основі інформації та всебічного дослідження країни, як запропоновано в параграфах вище, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 6.
Держави-члени не видаватимуть ліцензію, якщо загальна оцінка показників країни-покупця за Критерієм 6 несприятлива.
У будь-якому випадку, навіть якщо така оцінка сприятлива, її в жодному разі не можна використовувати як підставу для передачі зброї, у якій було б відмовлено за іншими критеріями Спільної позиції.
ДОДАТОК I (до секції 6 глави 2)
ІНТЕРНЕТ-САЙТИ ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:
ООН/звичайні озброєння
(http://disarmament.un.org)
Комітети Ради Безпеки з питань санкцій
(http://www.un.org/sc/committees/)
Звіт Ради Безпеки
(http://www.securitycouncilreport.org)
Контртерористичний комітет Ради Безпеки
(http://www.un.org/en/sc/ctc/)
Комітет 1540
(http://www.un.org/en/sc/1540/)
Глобальна програма проти корупції, Управління ООН з наркотиків і злочинності
(http://www.unodc.org/)
Інститут ООН з дослідження проблем роззброєння/UNIDIR
(http://www.unidir.org)
ОБСЄ/контроль за озброєннями
(http://http://www.osce.org)
Європейський Союз
(http://www.eeas.europa.eu)
Всесвітня книга фактів ЦРУ
(https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/)
Jane’s Defence та Jane’s foreign report
(http://www.ianes.com/)
SIPRI
(http://www.sipri.org)
Міжнародна мережа дій проти стрілецької зброї
(http://www.iansa.org)
Small Arms Survey (Огляд стрілецької зброї)
(http://www.smallarmssurvey.org/)
Міжнародний комітет Червоного Хреста
(http://www.icrc.org)
ДОДАТОК II (до секції 6 глави 2)
ВІДПОВІДНІ МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ:
Статут ООН Конвенція про біологічну та токсинну зброю Конвенції про хімічну зброю
Договір про нерозповсюдження (ДНЯЗ)
Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ)
Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін та про їх знищення
Договір Раротонга
Пеліндабський договір
Договір Тлателолько
Бангкокський договір
Договір про без’ядерну зону в Центральній Азії
Договір про Антарктику Договір про морське дно Договір про космос
Переговори про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО)
Женевські Конвенції Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище
Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї (CCWC)
Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності Договір про торгівлю озброєннями
Тексти цих та інших міжнародних договорів можна знайти за посиланням http://untreaty.un.org/
ДОДАТОК III (до секції 6 глави 2)
ВІДПОВІДНІ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕЖИМИ КОНТРОЛЮ ЗА ЕКСПОРТОМ ЗБРОЇ:
Вассенаарська домовленість
(http://www.wassenaar.org)
Група ядерних постачальників
(http://www.nuclearsuppliersgroup.org)
Австралійська група
(http://www.australiagroup.net)
Комітет Цангера
(www.zanggercommittee.org)
РКРТ
(http://www.mtcr.info)
Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет
(http://www.hcoc.at/)
Секція 7: Кращі практики тлумачення Критерію 7
Як застосовувати Критерій 7
7.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту товарів і технологій військового призначення державами-членами, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Отже, Критерій 7 апріорі застосовується до експорту в усі країни-одержувачі без будь-яких відмінностей. Однак, ці практики керуються принципом, згідно з яким випадки, у яких існує високий потенційний ризик, необхідно розглядати ретельніше, ніж випадки з меншим ризиком. Оцінювання окремих заяв про надання ліцензії на експорт необхідно виконувати з урахуванням кожного окремого випадку, а також включати до такого оцінювання аналіз сукупного ризику на основі рівня потенційного ризику в державі-одержувачі, надійності учасників транзакцій, характеру товарів, що їх планують до передачі, та заявленого кінцевого використання.
Щоб краще зрозуміти перенаправлення товарів і технологій військового призначення та запобігти йому, державам-членам рекомендовано здійснювати обмін інформацією стосовно відповідних країн, видів діяльності та проблемних суб’єктів з урахуванням кожного окремого випадку через співпрацю в COARM, або іншими каналами.
Згідно зі статтею 11 Договору про торгівлю озброєннями та відповідно до їхніх національних законодавств така інформація може містити інформацію щодо незаконних видів діяльності, у тому числі корупції, міжнародних контрабандних маршрутів, незаконних брокерів, джерел незаконного постачання, методів приховування, спільних диспетчерських пунктів, пунктів призначення, які використовують організовані групи, що займаються перенаправленням. Держави-сторони Договору про торгівлю озброєннями беруть на себе зобов’язання вживати належних заходів у випадку виявленого перенаправлення. Серед таких заходів можуть бути: попередження держав-сторін Договору про торгівлю озброєннями, що потенційно можуть зазнати негативного впливу, перевірка перенаправлених вантажів та вживання подальших заходів шляхом розслідування та правоохоронної діяльності.
Наприклад: якщо держава-член виявляє, що вантаж перенаправлено, і причиною цього є певна діяльність або суб’єкт, вона повинна розглянути можливість надання інформації іншим державам-членам (та заінтересованим державам-сторонам Договору про торгівлю озброєннями), щоб зменшити ризик перенаправлення будь-якої наступної транзакції, пов’язаною з тією самою діяльністю або суб’єктом.
Крім того, згідно зі статтею 13(2) державам-сторонам Договору про торгівлю озброєннями рекомендовано повідомляти іншим державам-сторонам, через Секретаріат, інформацію про вжиті заходи, дієвість яких у вирішенні питання перенаправлення переданих звичайних озброєнь було доведено, і згідно зі статтею 15(4) державам-сторонам рекомендовано співпрацювати, у тому числі через обмін інформацією щодо незаконних видів діяльності та суб’єктів, щоб запобігати перенаправленню звичайних озброєнь та усувати його. У будь-якому випадку всі держави-сторони Договору про торгівлю озброєннями взяли на себе зобов’язання співпрацювати та здійснювати обмін інформацією, якщо це доцільно та можливо, щоб зменшити ризик перенаправлення. Щодо зазначеного вище обміну інформацією ураховуються всі обмеження, введені на використання чутливої інформації.
Крім того, вдосконалена документація (як-от контракти або угоди, сертифікати кінцевого споживача, різні гарантії), що фігурує в оцінюванні ризику перенаправлення на етапі надання ліцензії, ускладнює перенаправлення. Дієві системи контролю за кінцевим споживачем сприяють запобіганню небажаному перенаправленню або реекспорту товарів та технологій військового призначення. Сертифікати кінцевого споживача та засвідчення їхньої справжності на етапі надання ліцензії відіграють головну роль у політиках протидії перенаправленню. (див. також Глава 2 - Практики надання ліцензій). Незважаючи на це, використання сертифікатів кінцевого споживача не може замінити оцінювання сукупного ризику ситуації в конкретному випадку. Згідно зі статтею 11 Договору про торгівлю озброєннями держави-члени повинні намагатися запобігати перенаправленню, також аналізуючи можливість запровадження заходів, спрямованих на пом’якшення наслідків перенаправлення, як-от заходів зі зміцнення довіри або програм, спільно розроблених та погоджених державами-експортерами і державами-імпортерами. Іншими запобіжними заходами можуть бути, якщо це доцільно: перевірка сторін, причетних до експорту, вимога надати додаткову документацію, сертифікати, гарантії, відмова в дозволі на експорт або інші належні заходи.
7.2. Джерела інформації. Інформацію щодо ризиків перенаправлення необхідно шукати в найрізноманітніших джерелах: національних, регіональних і міжнародних джерелах, публічних і конфіденційних джерелах, офіційних і неурядових джерелах...
У першу чергу ліцензійний орган повинен зв’язатися на національному рівні з урядовими агенціями, які мають справу зі стримуванням незаконної торгівлі та перенаправленням, а саме: митною службою, правоохоронними органами, органами юстиції, розвідувальною службою, підрозділами фінансової розвідки та оборонними структурами. Ці агенції можуть володіти інформацією про репутацію суб’єктів-учасників транзакції стосовно перенаправлення. Деякі країни, наприклад Сполучені Штати Америки, публікують списки суб’єктів, яких було визнано винними в порушенні національного законодавства у сфері експорту озброєнь. Додаткову інформацію можна отримати за необхідності в дипломатичних місіях держав-членів. На рівні ЄС існує система повідомлення про відмову та обміну іншою інформацією в контексті COARM і Регламенту 258/2012.
Також учасники Вассенаарської домовленості зобов’язуються обмінюватися кращими практиками та інформацією про кінцевих споживачів, з якими пов’язують високий ризик перенаправлення. Держави-члени ОБСЄ обмінюються кращими практиками щодо експортного контролю, у тому числі документацією щодо кінцевого використання. Інформацію щодо перенаправлення також можуть надати регіональні організації в інших частинах світу. На міжнародному рівні корисним джерелом інформації є звіти експертних груп, які консультують Комітети ООН з питань санкцій. Ці звіти містять детальну інформацію про порушення ембарго Ради Безпеки ООН стосовно зброї. Також корисним може бути обмін інформацією в рамках Комітету 1540 Ради Безпеки (2004) та публікацій і звітів на веб-сайтах Управління ООН з питань роззброєння (UNODA) та Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Онлайн-система управління реєстрацією та відстежуванням незаконних озброєнь (iARMS), яка функціонує в ІНТЕРПОЛі і яку фінансує ЄС, містить окремий модуль статистики і звітів стосовно незаконної вогнепальної зброї. Цей модуль може створювати спеціалізовані звіти та дозволяє проаналізувати інформацію, що містить національні дані про пов’язані з вогнепальною зброєю злочини та відстеження. Ліцензійні органи держав-членів ЄС можуть розглянути можливість подання запиту на доступ до цього модуля безпосередньо через свої національні центральні бюро (контактний пункт між національною поліцією та Інтерполом) або опосередковано через національні правоохоронні органи. У недержавному секторі декілька дослідницьких організацій, компаній та видань пропонують онлайн-інформацію, бази даних та індекси, такі як фінансована ЄС база даних iTrace, релевантну для оцінювання ризику перенаправлення та застосування Критерію 7 в цілому.
Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься в додатку І до цієї секції.
Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення
7.3. Ключові поняття. Критерій 7 стосується широкого спектру всеосяжних питань, які необхідно враховувати у будь-якому оцінюванні.Необхідно пам’ятати, що перенаправлення може бути ініційовано на різних рівнях, відбуватися під час передачі до країни та в межах країни або може передбачати об’їзний шлях або подальшу передачу третій "несанкціонованій" країні та/або суб’єкту. Перенаправлення може стосуватися володіння (кінцевий споживач) та/або функціонування (кінцеве використання).
Критерій 7 зазначає:
"....
Під час оцінювання впливу товарів або технологій військового призначення, передбачених для експорту, на країну-одержувача та ризику, що такі товари або технології можуть бути перенаправлені небажаному кінцевому споживачу, необхідно врахувати таке:
(а) законні інтереси у сфері оборони і внутрішньої безпеки країни-одержувача, у тому числі будь-яку участь у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності;
(b) технічну спроможність країни-одержувача використовувати такі товари або технології;
(c) здатність країни-одержувача застосовувати дієві заходи експортного контролю;
(d) ризик, що такі товари або технології будуть реекспортовані до небажаних місць призначення, а також дані про країну-одержувача щодо дотримання нею правил реекспорту або отримання нею, перш ніж здійснювати реекспорт, попередньої згоди, яке держава-член, що здійснює експорт, вважатиме за потрібне вимагати;
(e) ризик перенаправлення таких товарів або технологій до терористичних організацій або окремих терористів;
(f) ризик зворотного інжинірингу або непередбаченої передачі технологій."
Ad (a): Законні інтереси у сфері оборони і внутрішньої безпеки країни-одержувача, у тому числі будь-яка участь у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності.
Згідно зі Статутом ООН усі нації мають право на самооборону. Незважаючи на це, необхідно провести оцінювання того, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки або участі в миротворчій діяльності ООН чи іншій миротворчій діяльності. З огляду на зазначене, можна проаналізувати звичайні військові потреби та технічну спроможність країни-одержувача, відображені в різних міжнародних джерелах, таких як Регістр звичайних озброєнь ООН (UNROCA), щорічник SIPRI або щорічник "Військовий баланс" Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS).
Можливі такі запитання:
• Чи існує ймовірна загроза безпеці, яку можна подолати запланованим імпортом товарів або технологій військового призначення?
• Чи забезпечені збройні сили для вжиття заходів, щоб подолати таку загрозу?
• Яким буде пункт призначення імпортованих товарів після припинення участі у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності?
Ad (b): Технічна спроможність країни-одержувача використовувати товари або технології військового призначення.
Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. Він також стосується технологічного рівня країни-одержувача та її операційного потенціалу і, як правило, стандартів тактико-технічних характеристик її товарів.
Тому вивчення сумісності експорту товарів і технологій військового призначення з цим технічним потенціалом повинне включати аналіз того, чи доречно доставляти одержувачу товари, що є чутливішими або складнішими, ніж технологічні засоби та оперативні потреби країни-одержувача.
"Технічна спроможність країни-одержувача використовувати такі товари" може бути ключовим показником "наявності ризику" перенаправлення. Заявлений експорт, який технічно або чисельно виявляється таким, що виходить за межі того, що за звичайних обставин могла б розгорнути держава-одержувач, може свідчити про те, що запланованим кінцевим місцем призначення фактично є кінцевий споживач у третій країні. Ця концепція однаково застосовується як до готових товарів і систем, так і до компонентів та запасних частин. Експорт компонентів та запасних частин у випадках, коли немає свідчень, що країна-одержувач експлуатує відповідну готову систему, може бути чітким показником іншого наміру.
Деякі питання, які можна поставити, є такі:
• Чи є заявлений експорт високотехнологічним за своїм характером?
• Якщо так, чи має одержувач доступ до належної технічної підтримки, що супроводжує продаж, або чи інвестують вони в таку технічну підтримку?
• Чи відповідає заявлений експорт оборонному профілю держави-одержувача?
• Чи відповідає заявлений експорт - кількісно та якісно - операційній структурі та технічній спроможності збройних сил або поліцейських сил держави-одержувача? Якщо подають заявку на компоненти або запчастини, чи відомо, що держава-одержувач експлуатує відповідну систему, в яку вбудовано ці вироби?
Ad (c): Здатність країни-одержувача застосовувати дієві заходи експортного контролю.
Дотримання державою-одержувачем міжнародних норм експортного контролю може бути достовірним показником, що виключає навмисне або ненавмисне перенаправлення.
Деякі питання, які можна поставити, є такі:
• Чи є держава-одержувач підписантом або учасником ключових міжнародних договорів, домовленостей або режимів експортного контролю (наприклад, Вассенаарської домовленості, Договору про торгівлю озброєннями)?
• Чи подає країна-одержувач звіти до Регістру звичайних озброєнь ООН; якщо ні, чому?
• Чи підтримує країна-одержувач принципи Спільної позиції Ради 2008/944/СЗБП або подібних регіональних домовленостей?
• Чи застосовує країна-одержувач дієвий контроль за експортом і передачами, який охоплює спеціальне законодавство щодо такого контролю та процедури надання ліцензій, що відповідають міжнародним нормам?
• Чи є управління запасами та їх безпека на належному рівні (пор. STANAG (Угода зі стандартизації), Міжнародні стандарти контролю за стрілецькою зброєю (ISACS) і Міжнародні технічні настанови з боєприпасів (IATG))? Чи є в країні кінцевого споживача відомі випадки проблем з "витіканням" запасів?
• Наскільки серйозною за оцінками є корупція в країні-одержувачі? Чи існують дієві правові інструменти й адміністративні заходи, спрямовані на запобігання корупції та боротьбу з корупцією?
• Чи розташована держава-одержувач близько до зони конфлікту або чи існують у державі-одержувачі напруженість або інші чинники, що могли б ослабити надійне забезпечення виконання положень щодо експортного контролю такої держави?
• Чи має країна заявленого кінцевого використання будь-яку історію перенаправлення зброї, у тому числі недозволеного реекспорту надлишкових товарів до проблемних країн?
Неповний список відповідних інтернет-сайтів міститься в додатку І до цієї секції.
Ad (d): Ризик, що такі товари або технології буде реекспортовано до небажаних місць призначення, а також дані про країну-одержувача щодо дотримання нею правил реекспорту або отримання нею, перш ніж здійснювати реекспорт, попередньої згоди, яке держава-член, що здійснює експорт, вважатиме за потрібне вимагати.
Компетентний орган повинен оцінити надійність конкретного вантажоодержувача, а також, якщо це відомо на етапі надання ліцензії, достовірність і надійність маршруту та комерційної схеми, передбачених для транзакції. Крім кінцевого споживача, можливими іншими учасниками транзакції можуть бути: брокери, субпідрядники брокерів, експедитори вантажів (повітрям, морем, залізницею, автомобільною дорогою, баржею), фінансисти, страхові компанії,... Причетність у минулому будь-якого з цих суб’єктів до контрабанди - це елемент, на який необхідно звернути увагу для оцінювання ризику.
У той час, як конкретні товари безпосередньо можуть не бути предметом перенаправлення, вони можуть полегшити перенаправлення, надавши можливість здійснити недозволену подальшу передачу зброї із наявних запасів. Як правило, коли репутація країни-одержувача або кінцевого споживача щодо перенаправлення дає підстави для занепокоєння, постачальники можуть розглянути заходи, спрямовані на зниження ризику.
Деякі питання, які можна поставити, є такі:
• Чи призначено товари для уряду або окремої компанії?
• Чи викликає занепокоєння маршрутизація транзакції у випадках, коли вона відома або необхідна на етапі ліцензування?
• Чи викликає занепокоєння комерційна схема у випадках, коли вона відома або необхідна на етапі ліцензування (можлива участь брокерів, розповсюджувачів...)?
• Чи був будь-хто із учасників комерційної схеми або маршрутизації транзакції раніше засудженим за незаконну торгівлю зброєю або порушення законодавства у сфері експорту озброєнь?
Якщо імпортером є уряд:
• Чи є уряд/конкретний підрозділ уряду надійним у цьому питанні?
• Чи дотримувався уряд/конкретний підрозділ уряду положень попередніх сертифікатів кінцевого споживача або інших положень щодо надання дозволу на реекспорт?
• Чи є будь-які підстави вважати уряд/конкретний підрозділ уряду ненадійним?
Якщо імпортером є компанія:
• Чи це відома компанія?
• Чи компанія авторизована урядом у державі-одержувачі?
• Чи була раніше компанія задіяна у небажаних транзакціях? Чи була компанія визнана винною у незаконній торгівлі зброєю?
Ad (e): Ризик перенаправлення таких товарів або технологій до терористичних організацій або окремих терористів (у цьому контексті антитерористичні товари потребуватимуть особливо ретельного розгляду).
Під час оцінювання потенційного ризику в державі-одержувачі компетентний орган може ставити такі запитання:
• Чи є зафіксовані факти про минулу або теперішню причетність держави-одержувача до терористичної діяльності?
• Чи існують будь-які відомі або запідозрені зв’язки з терористичними організаціями (або навіть окремими терористами) або будь-які підстави підозрювати, що суб’єкти в межах такої держави-одержувача беруть участь у фінансуванні тероризму?
• Чи є будь-які інші підстави підозрювати, що товари може бути реекспортовано або перенаправлено до терористичних організацій?
Якщо на одне або більше поставлених запитань відповіддю є "так", необхідний вищий ступінь ретельного вивчення. Продовжуючи оцінювання такого ризику, компетентний орган повинен звертатися до відкритих та інших джерел.
Ad (f): Ризик зворотного інжинірингу або непередбаченої передачі технологій.
Коли держави-члени формують рішення щодо заяви про надання ліцензії на експорт, необхідно врахувати спроможності одержувача, державного чи приватного, докладно розібрати та перенаправити технологію, що є складовою товарів військового призначення, які придбавають.
Держави-члени матимуть змогу здійснити обмін відповідною інформацією з метою визначення спроможностей потенційного покупця європейських товарів військового призначення.
У цьому контексті, і особливо для товарів, що використовують чутливу технологію, необхідно розглянути такі чинники:
• Чутливість та рівень захисту технологій, що є складовими системи, з точки зору приблизно оціненого рівня експертних знань одержувача, та очевидне бажання одержувача придбати деякі з таких технологій;
• Легкість, з якою такі технології можна докладно розібрати та перенаправити або на розробку подібних товарів, або на вдосконалення інших систем з використанням придбаної технології;
• Кількості, передбачені для експорту: купівля підсистем або виробів у кількості, яка видається заниженою або завищеною - це показник спроби придбати технології;
• Поведінка одержувача в минулому, коли такий одержувач купував системи, які він мав змогу дослідити, щоб одержати інформацію про технології, використані в таких системах. У цьому контексті держави-члени можуть надати один одному інформацію з власного досвіду про випадки викрадення технологій.
• Для визначення такої сумісності держави-члени можуть розглянути такі питання:
• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?
• Чи є технологічний рівень товарів, на які подано заявку, пропорційним потребам, висловленим країною-одержувачем, та її операційному потенціалу?
• Чи забезпечено належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?
• Чи існує достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари? - 6
____________
( - 6 ) Наприклад, чи вже працює у військовому секторі значна частина інженерно-технічного персоналу країни? Чи існує брак інженерно-технічного персоналу в цивільному секторі, який може загостритися через додатковий набір персоналу для військового сектору?
7.4. Винесення рішення. На основі інформації та оцінки сукупного ризику, як запропоновано у параграфах вище, та після запровадження заходів для пом'якшення наслідків, держави-члени винесуть рішення про те, чи слід відмовити в наданні дозволу на заявлений експорт на підставі Критерію 7.
ДОДАТОК I (до секції 7 глави 2)
ІНТЕРНЕТ-САЙТИ ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:
Глобальна торгівля зброєю
• Регістр звичайних озброєнь ООН (UNROCA) - http://www.un-register.org/HeawWeapons/Index.aspx
• База статистичних даних ООН з торгівлі товарами "UN Comtrade" - http://comtrade.un.org/data/
Неурядові джерела:
• База даних SIPRI у сфері передач зброї - http://www.sipri.org/databases/armstransfers
Ембарго стосовно зброї
• Європейський Союз - чинні обмежувальні заходи (санкції) - http://eeas.europa.eu/cfsp/sanctions/docs/measures en.pdf
• Комітети Ради Безпеки з питань санкцій - звіти груп експертів - http://www.un.org/sc/committees/
Неурядові джерела:
• База даних SIPRI щодо ембарго стосовно зброї - http://www.sipri.org/databases/embargoes
Тероризм
• Боротьба ЄС проти тероризму - http://www.consilium.euroDa.eu/Dolicies/fight-against- terrorism?lang=en
• Контртерористичний комітет Ради Безпеки ООН - http://www.un.org/en/sc/ctc
Кращі практики та стандарти
• Міжнародні технічні настанови з боєприпасів - http://www.un.org/disarmament/convarms/ammunition/IATG/
• Дослідження з розроблення концепції покращення кінцевого використання та систем контролю за кінцевим використанням - http://www.un.org/disarmament/HomePage/ODAPublications/OccasionalPapers/PDF/OP21.pdf
• Міжнародні стандарти контролю за стрілецькою зброєю - http://www.smallarmsstandards.org/isacs/
• Посібник з кращих практик у сфері стрілецької зброї та легких озброєнь - http://www.osce.org/fsc/13616
• Вассенаарська домовленість - http://www.wassenaar.org/
Перенаправлення та незаконний обіг
• Генеральний директорат з питань міграції та внутрішніх справ (DG Home) Комісії ЄС - ініціатива у сфері боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї - http://ec.eurona.eu/dgs/home-affairs/what-we-do/Dolicies/organized-crime-and-human-trafficking/trafficking-in-firearms/index en.htm
• Комітети Ради Безпеки ООН з питань санкцій - звіти груп експертів - http://www.un.org/sc/committees/
• База даних Інтерполу iArms - запит на доступ до модуля статистики і звітів через Національне центральне бюро - http://www.interDol.int/Crime-areas/Firearms/INTERPOL-Illicit-Arms-Records-and-tracing-Management-Systems-iARMS
• США - список суб’єктів, визнаних винними в порушеннях законодавства у сфері експорту озброєнь - http://pmddtc.state .gov/compliance/debar.html
• Управління ООН з наркотиків і злочинності - дослідження незаконного обігу вогнепальної зброї - http://www.unodc.org/unodc/en/firearms-Drotocol/global-firearms-trafficking-study.html
Неурядові джерела:
• Дослідження незаконного використання озброєнь у зонах конфліктів (CAR) - http://www.conflictarm.com/
• iTrace - База даних щодо перенаправлених зброї та боєприпасів - https://itrace .conflictarm. com/
• Інститут дослідження проблем миру в Осло (PRIO) - Норвезька ініціатива з питань боротьби з незаконними передачами стрілецької зброї (NISAT) - http://nisat.prio.org/Document- Library/Region/
• Інтернет-проект "Insight Crime" - http://www.insightcrime.org/investigations/gunrunners
Корупція
• Управління ООН з наркотиків і злочинності - http://www.unodc.org/unodc/corruption
Неурядові джерела:
• Неурядова організація Великої Британії "Corruption Watch" - http://www.cw-uk.org/
• Звіт "Global Integrity Report" - www.globalintegrity.org/
• Transparency International - http://www.transparency.org/research/cpi/overview
• Transparency International - індекс антикорупційної політики в оборонному секторі - http://government.defenceindex.org/
• Transparency International - http://www.ti-defence.org/
• Антикорупційний ресурсний центр U4 - http://www.u4.no/
Загальне:
• Договір про торгівлю озброєннями - http://www.un.org/disarmament/ATT
• Австралійська Група - http://www.australiagroup.net/en/index.html
• Контроль за експортом зброї ЄС - http://eeas.europa.eu/non-proliferation-and-disarmament/arms-export-control/index en.htm
• Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет - http ://www.hcoc.at/
• Режим контролю за ракетними технологіями РКРТ - http://www.mtcr.info
• ОБСЄ/контроль за озброєннями - http://www.osce.org/what/arms-control
• Група ядерних постачальників - http://www.nuclearsuppliersgroup.org/
• Управління ООН з питань роззброєння - http://www.un.org/disarmament/
• Програма дій ООН у сфері незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями - www.poa-iss.org
• Інститут ООН досліджень проблем роззброєння/UNIDIR - www.unidir.org
• Вассенаарська домовленість - http://www.wassenaar.org/
Неурядові джерела:
• Моніторинг збройного насильства (Armed violence monitor) - www.avrmonitor.org
• Европейська Асоціація у сфері аерокосмічних технологій і оборони - http://www.asd-europe.org/
• Боннський міжнародний центр конверсії (BICC) - База даних у сфері оцінювання експорту зброї - http://www.ruestungesexport.info/
• Видання "Defense Industry Daily" - http://www.defenseindustrydaily.com/
• Консорціум ЄС з питань нерозповсюдження - http://www.nonproliferation.eu/
• Федерація європейських асоціацій оборонних технологій - http://www.fedta.eu/home
• Фундація стратегічних досліджень - http://www.frstrategie.org/
• Група досліджень та інформації щодо миру і безпеки (GRIP) - http://www.grip.org
• Gunpolicy - http://www.gunpolicy.org/
• Франкфуртський інститут досліджень питань миру (Hessische Stiftung Friedens - und Konfliktforschung) - http://www.hsfk.de/
• Міжнародна мережа дій проти стрілецької зброї (IANSA) - http://www.iansa.org
• Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) - http://www.iiss.org/
• Дослідницький інститут "International Peace Information Service" (IPIS) - http://www.ipisresearch.be/?&lang=en
• Видання "Jane’s Defence" - http://www.janes.com
• Small Arms Survey (Огляд стрілецької зброї) - www.smallarmssurvey.org
• Міжнародна організація протидії збройним конфліктам "Безпечніший світ" (Saferworld) - www.saferworld.org.uk
• Стокгольмський міжнародний інститут дослідження питань миру (SIPRI) - www.sipri.org
• Координаційний інформаційний центр Південно-Східної та Східної Європи з контролю за стрілецькою зброєю та легкими озброєннями (SEESAC) - http://www.seesac.org/
Секція 8: Кращі практики тлумачення Критерію 8
Як застосовувати Критерій 8
8.1. Спільна позиція 2008/944/СЗБП застосовується до всього експорту державами-членами товарів або технологій військового призначення, включених до Спільного військового списку ЄС, а також товарів подвійного використання, зазначених у статті 6 Спільної позиції. Критерій 8 апріорі застосовується до експорту в усі країни-одержувачі без будь-яких відмінностей. Однак, оскільки Критерій 8 установлює зв’язок зі сталим розвитком - 7 країни-одержувача, особливу увагу необхідно приділити експорту зброї до країн, що розвиваються. Передбачається, що він застосовуватиметься лише тоді, коли заявленим кінцевим споживачем є уряд або інший суб’єкт державного сектору, оскільки лише у зв’язку з цими кінцевими споживачами може виникнути можливість перенаправлення обмежених ресурсів зі статей витрат на соціальну та інші сфери. Додаток A окреслює двоетапну систему "фільтрів", що допомагає державам-членам ідентифікувати заяви про надання ліцензій на експорт, які можуть потребувати оцінювань за Критерієм 8. Етап 1 визначає проблеми розвитку на рівні країни, а на Етапі 2 основну увагу зосереджено на тому, наскільки значущою для країни-одержувача є фінансова вартість заяви на отримання ліцензії.
8.2. Джерела інформації . Якщо система "фільтрів" окреслена в параграфі 8.1, вказує, що потрібен подальший аналіз, додаток В наводить перелік соціальних та економічних показників, які держави-члени повинні взяти до уваги. Для кожного показника він наводить джерело інформації. Характеристика країни-одержувача за одним і більше таких показників сама собою не повинна визначати результат рішень держав-членів щодо надання ліцензії - 8 . Ці дані радше необхідно використати для складання бази доказів, що сприятиме процесу вироблення й ухвалення рішень. Параграфи 8.3-8.10 окреслюють елементи Критерію 8, за якими необхідно винести подальше рішення.
____________
( - 7 ) Цілі розвитку тисячоліття передбачають сталий розвиток і включають прогрес у досягненні цілей, пов’язаних із подоланням бідності, освітою, гендерною рівністю, дитячою смертністю, здоров’ям матерів, ВІЛ/СНІДом та іншими хворобами, довкіллям та глобальним партнерством заради розвитку.
( - 8 ) COARM не менше ніж раз на рік обговорюватиме рішення про надання ліцензій, пов’язані з Критерієм 8, щоб отримати краще колективне уявлення про застосування цього Критерію.
Елементи, які необхідно розглянути під час формування рішення
8.3. Критерій 8 стосується низки широких, всеосяжних питань, які необхідно враховувати в будь-якому оцінюванні, і які виділено у наведеному нижче тексті.
Сумісність експорту товарів або технологій військового призначення з технічним та економічним потенціалом країни-одержувача, враховуючи бажаність того, щоб держави задовольняли свої законні безпекові й оборонні потреби з найменшим відволіканням людських і економічних ресурсів на сферу озброєння.
Держави-члени повинні враховувати, спираючись на інформацію з достовірних джерел, таких як звіти Програми розвитку Організації Об ’єднаних Націй, Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Організації економічного співробітництва і розвитку, чи стане заявлений експорт серйозною перешкодою для сталого розвитку країни-одержувача. У цьому контексті вони повинні враховувати відносний рівень військових і соціальних видатків країни-одержувача, беручи до уваги також будь-яку допомогу від ЄС або надану на двосторонній основі .
Технічний та економічний потенціал
8.4a Економічний потенціал означає вплив імпорту товарів або технологій військового призначення на наявність фінансових та економічних ресурсів країни-одержувача для інших цілей у найближчій, середній та довгостроковій перспективі. У зв’язку з цим, держави-члени можуть розглянути можливість урахувати:
• Як капітальні витрати на придбання товарів або технологій військового призначення, так і ймовірні подальші витрати на пов’язану експлуатацію протягом життєвого циклу (наприклад, допоміжні системи та обладнання), професійна підготовка та технічне обслуговування.
• Чи є відповідна зброя додатковою до наявних спроможностей, або вона потрібна, щоб їх замінити, та - у належних випадках - ймовірну економію, пов’язану з витратами на експлуатацію старіших систем.
• Як країна-одержувач фінансуватиме імпорт - 9 , і як це може вплинути на її ситуацію із зовнішнім боргом і платіжним балансом.
8.4b Технічний потенціал означає здатність країни-одержувача ефективно використовувати відповідні товари, з точки зору як матеріальних, так і людських ресурсів. У цьому зв'язку, держави-члени повинні розглянути такі питання:
• Чи має країна-одержувач військову інфраструктуру, щоб мати змогу ефективно використовувати товари?
• Чи забезпечено належне технічне обслуговування подібних товарів, які вже є в експлуатації?
• Чи існує достатня кількість кваліфікованого персоналу, щоб мати можливість використовувати та обслуговувати такі товари? - 10
_____________
( - 9 ) Це необхідно врахувати, оскільки методи оплати можуть мати негативні наслідки для макроекономіки та сталого розвитку. Наприклад, якщо придбання здійснюють за готівкові кошти, це може серйозно виснажити валютні резерви країни, ускладнюючи роботу будь-якої системи захисту управління обмінним курсом, а також мати короткострокові негативні наслідки для платіжного балансу. Якщо таке придбання здійснюють у кредит (будь-якої форми), це збільшить загальний борговий тягар країни-одержувача - а він може вже бути на нестабільних рівнях.
( - 10 ) Наприклад, чи вже працює у військовому секторі значна частина інженерно-технічного персоналу країни? Чи існує брак інженерно-технічного персоналу в цивільному секторі, який може загостритися через додатковий набір персоналу для військового сектору?
Законні потреби сектору безпеки та оборони
8.5. Згідно зі Статутом ООН всі нації мають право на самооборону. Незважаючи на це, необхідно провести оцінювання того, чи є імпорт належною та пропорційною відповіддю на потребу країни-одержувача в самообороні, забезпеченні внутрішньої безпеки та участі в міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях. Необхідно розглянути такі питання:
• Чи існує ймовірна загроза безпеці, яку можна подолати запланованим імпортом товарів або технологій військового призначення?
• Чи забезпечені збройні сили для вжиття заходів, щоб подолати таку загрозу?
• Чи є запланований імпорт виправданим пріоритетом з огляду на сукупний ризик?
Мінімальне перенаправлення людських та економічних ресурсів на озброєння
8.6. Що саме вважати "мінімальним перенаправленням" залежить від судження з урахуванням усіх відповідних факторів. Держави-члени повинні розглянути, зокрема , такі питання:
• Чи відповідають видатки стратегії зменшення бідності країни-одержувача або програмам, які підтримуються міжнародними фінансовими інституціями (IFIs)?
• Який рівень військових видатків у країні-одержувачі? Чи підвищувався він за останні п’ять років?
• Наскільки прозорі державні військові видатки та закупівлі? Які є можливості для демократичної або публічної участі в державному бюджетному процесі? Чи є релевантними інші питання врядування?
• Чи існує чіткий та послідовний підхід до планування військового бюджету? Чи існує чітко визначена оборона політика та чітко сформульовані законні безпекові потреби країни?
• Чи існують більш результативні за витратами військові системи?
• Чи поширюються урядові антикорупційні практики та/або програми на закупівлі в оборонній сфері? Чи є ознаки корупції у зв’язку із заявленим експортом?
Відносні рівні військових і соціальних видатків
8.7. Держави-члени, оцінюючи, чи призведе придбання до суттєвої зміни рівня військових видатків відносно соціальних видатків, повинні проаналізувати такі питання:
• Який у країні-одержувачі рівень військових видатків відносно її видатків на охорону здоров’я та освіту?
• Який відсоток валового внутрішнього продукту (ВВП) у країні-одержувачі становлять військові видатки?
• Чи спостерігається тенденція зростання військових видатків по відношенню до видатків на охорону здоров’я і освіту та до ВВП останні п’ять років?
• Якщо країна має високий рівень військових видатків, чи не "приховують" деякі з них соціальні видатки? (наприклад, у дуже мілітаризованих суспільствах, військово-промисловий комплекс може забезпечувати лікарнями, надавати соціальну допомогу тощо.)
• Чи має країна значний рівень "позабюджетних" військових видатків (тобто чи існують значні військові видатки поза нормальними процесами, що забезпечують бюджетну підзвітність та контроль)?
Потоки допомоги
8.8. Держави-члени повинні взяти до уваги рівень потоків допомоги країні-імпортеру та їх потенційну взаємозамінність - 11 .
• Чи висока залежність країни від допомоги ЄС, а також допомоги на багатосторонній і двосторонній основі?
• Якою є залежність країни від допомоги, виражена як частка валового національного доходу?
____________
( - 11 ) Взаємозамінність означає потенційну можливість перенаправлення потоків допомоги в неналежні військові видатки.
Сукупний вплив
8.9. Оцінювання сукупного впливу імпорту зброї на економіку країни-одержувача можна здійснювати лише на основі експорту з усіх джерел, проте точні цифри зазвичай недоступні. Кожна держава-член може побажати проаналізувати сукупний вплив власного експорту зброї на країну-одержувача, у тому числі з урахуванням нещодавніх та прогнозованих запитів на отримання ліцензій. Вона також може побажати врахувати наявну інформацію щодо поточного та запланованого експорту з інших держав-членів ЄС, а також з інших держав-постачальників. Потенційними джерелами інформації є, зокрема , Щорічний звіт ЄС, щорічні національні звіти держав-членів, Вассенаарська домовленість, Регістр озброєнь ООН і щорічні звіти Стокгольмського міжнародного інституту досліджень питань миру.
8.10. Дані щодо сукупного експорту зброї можуть бути використані як інформація в точнішому оцінюванні:
• Історичних, поточних та прогнозованих тенденцій у військових видатках країни-одержувача і того, як на них вплине заявлений експорт.
• Тенденцій у військових витратах, виражених як відсоток доходу країни-одержувача та відсоток її соціальних видатків.
8.11. Винесення рішення . На основі даних та оцінки критичних елементів, запропонованих згідно з параграфами 8.3-8.10, держави-члени винесуть рішення про те, чи буде заявлений експорт серйозно перешкоджати сталому розвитку в країні-одержувачі.
ДОДАТОК А (до секції 8 глави 2)
Щоб ухвалити початкове рішення щодо того, чи потрібно аналізувати заяву про надання ліцензії на експорт за Критерієм 8, державам-членам необхідно буде проаналізувати рівень розвитку країни-одержувача та фінансову вартість заявленого експорту. Наведену нижче схему розроблено, щоб допомогти державам-членам у процесі вироблення й ухвалення рішень.
ПОДАЛЬШИЙ АНАЛІЗ НЕОБХІДНО РОБИТИ НА ОСНОВІ ПИТАНЬ ТА АСПЕКТІВ, ВИЗНАЧЕНИХ У СЕКЦІЯХ 8.3-8.10, ТА ЗА УМОВИ НАЯВНОСТІ ІНФОРМАЦІЇ Сукупне оцінювання приділятиме особливу увагу безпековій ситуації в країні-одержувачі та релевантності специфіки транзакції, що розглядається (наприклад, тип товарів (наступальні/оборонні/для використання у територіальному спостереженні та прикордонному контролі), тип кінцевого споживача (поліція, збройні сили), технічне обслуговування, експлуатаційні витрати протягом життєвого циклу...)
ДОДАТОК В (до секції 8 глави 2)
Держави-члени можуть забажати проаналізувати низку соціальних та економічних показників стосовно країн-одержувачів, перелік яких наведено нижче разом з джерелами даних, а також їх динаміку за останні роки.
Показник
Джерело даних
Рівень військових видатків відносно державних видатків на охорону здоров’я та освіту
Публікації "Військовий баланс" IISS, SIPRI, країнові звіти Світового банку/МВФ, Показники світового розвитку (WDI)
Військові видатки, виражені як відсоток валового внутрішнього продукту (ВВП)
Публікації "Військовий баланс" IISS, SIPRI, країнові звіти Світового банку/МВФ, Показники світового розвитку (WDI)
Залежність від допомоги виражена як частка валового національного доходу
Показники світового розвитку (WDI)
Фінансова стабільність
Показники світового розвитку (WDI), звіти зі світового розвитку (WDR), країнові звіти міжнародних фінансових інституцій (IFI)
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
IFI: Система спостереження (Watchnet) міжнародних фінансових інституцій
IISS: Міжнародний інститут стратегічних досліджень
IMF: Міжнародний валютний фонд (МВФ)
SIPRI: Стокгольмський міжнародний інститут досліджень питань миру
Показник
Джерело даних
Стабільність боргу
Світовий банк/МВФ, в тому числі країнові звіти
Показники досягнення цілей розвитку тисячоліття (після 2005 року)
UNDP, Звіт з розвитку людства
Питання врядування
WB (особливо Показники врядування у країнах світу (Worldwide Governance Indicators), рейтинг країн за оцінками якості політики та інституційних рамок (Country Policy and Institutional Assessment - CPIA) та дані про доходи) - 12
____________
( - 12 ) http://info.worldbank.org/govemance/wgi/index.asp (щодо показників врядування у країнах світу); http://www.worldbank.org/ida/IRAI-2011.html (щодо рейтингу країн за оцінками якості політики та інституційних рамок) та http://data.worldbank.org/indicator/GC.REV.XGRT.GD.ZS/countries (щодо даних про доходи).
UNDP: Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН)
WB: Світовий банк
WDI : Показники світового розвитку
WDR: Звіти зі світового розвитку
СПИСОК ДЖЕРЕЛ (ВЕБ-САЙТІВ)
IFI: http://www.ifitransparency.org
IISS: http://www.iiss.org
IMF: http://www.imf.org
SIPRI: http://www.sipri.org
UNDP: http://www.undp.org.in
WB: http://www.worldbank.org
WDI: http://data.worldbank.org/products/wdi
WDR: http://econ.worldbank.org/wdr
Секція 1: Вимоги до подання інформації для Щорічного звіту ЄС
1.1. У статті 8 Спільної позиції стверджується:
"1. Кожна держава-член розсилає на умовах конфіденційності іншим державам-членам річний звіт про власний експорт товарів і технологій військового призначення та про імплементацію нею цієї Спільної позиції.
2. Щорічний звіт ЄС, складений на основі інформації від усіх держав-членів, подається до Ради і публікується у серії 'C' Офіційного вісника Європейського Союзу.
3. Окрім того, кожна держава-член, яка експортує товари або технології, зазначені у Спільному військовому списку ЄС, повинна публікувати національний звіт про експорт товарів і технологій військового призначення, при цьому його зміст має відповідати вимогам національного законодавства, якщо таке застосовується в цьому випадку, і надавати інформацію для щорічного звіту ЄС про імплементацію цієї Спільної позиції, як це передбачено у Посібнику користувача."
1.2. Кожна держава-член щороку надає до Європейської служби зовнішніх справ (EEAS) таку інформацію. Елементи інформації, позначені*, не публікуватимуться безпосередньо в Щорічному звіті ЄС, а зводитимуться в одне ціле в спосіб, узгоджений державами-членами:
(a) Кількість ліцензій на експорт, наданих для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);
(b) Вартість ліцензій на експорт, наданих для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);
(c) Вартість фактичного експорту до кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку (за наявності);
(d) Кількість відмов у видачі ліцензії на експорт для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку*;
(e) Кількість разів застосування кожного критерію Спільної позиції для кожного пункту призначення, розподілена за позиціями Військового списку*;
(f) Кількість ініційованих консультацій;
(g) Кількість отриманих консультацій;
(h) Адреса національного веб-сайту, на якому розміщено річний звіт щодо експорту зброї.
1.3. У випадку застосування державами-членами відкритих ліцензій, вони повинні надавати якомога більше інформації, зазначеної вище.
1.1. Спільний військовий список ЄС має статус політичного зобов’язання в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики. Найостанніша версія Спільного військового списку ЄС доступна на веб-сайті EEAS за посиланням:
http://www.eeas.europa.eu/non-proliferation-and-disarmament/arms-export-control/indexen.htm
1.2. Список оновлюватиметься, щоб відображати зміни у відповідних міжнародних списках, та вносити будь-які інші зміни, погоджені державами-членами.
1.1. Інструкції щодо повідомлень про відмови і консультацій публікуються та регулярно оновлюються в онлайн-системі COARM.
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua. Оригінальний текст перекладу }