Під час огляду осіб рядового і начальницького складу, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність їх до служби вирішується індивідуально.
Кандидати на службу за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколоносових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визначаються придатними після хірургічного лікування з добрими наслідками.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений ріноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проекціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того, - діагностичною пункцією.
До пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з утратою працездатності. Придатність кандидатів до служби з цими захворюваннями визначається індивідуально за всіма графами з урахуванням конкретних умов майбутньої служби та її специфіки.
Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу і вступу до ВНЗ, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та збережена прохідність верхньощелепної пазухи.
Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби в органах внутрішніх справ.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти одну з форм хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (2-3 рази на рік), утягненням у запальний процес навколомигдаликової тканини, регіонарних лімфовузлів та наявністю гнійно-казеозних пробок у лакунах мигдаликів. Така форма хронічного тонзиліту є перешкодою до вступу на навчання. Кандидати на навчання і на службу за графами I та III направляються на лікування, а за графою II визнаються непридатними.
Інші форми хронічного тонзиліту не дають підстав для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню служби та вступу до навчальних закладів, військових ліцеїв.
Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.
Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження у барокамері (рекомпресійній камері).
Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування у барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням наколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик.
Кандидати на водолазні спеціальності визнаються придатними за наявності в них доброї прохідності слухової труби (барофункція 1 або 2 ступенів), а із стійкою барофункцією 3 ступеня визнаються непридатними. Така сама постанова приймається щодо вказаної категорії осіб за наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції навколоносових пазух.
До осіб, які страждають від алергічних ринітів (у тому числі полінозів), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовують пункт "в" даної статті.
Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант легеневої форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Розкладу хвороб залежно від ступеня порушення функцій органів та систем.