У клінічній картині переважають тяжкі судинні розлади, обумовлені атеросклеротичним ураженням судин серця, мозку, нирок і очного дна з розвитком малоповоротних змін (лівошлуночкова недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, ангіоретинопатія 2-3 типу, зниження показників ниркового кровообігу і клубочкової фільтрації, гематурія, протеінурія) з різким порушенням функції органів і систем. Працездатність хворих різко знижена.
При медичному огляді ВЛК осіб рядового й начальницького складу із злоякісним гіпертензивним синдромом, обумовленим симптоматичною гіпертензією, необхідно застосовувати статті Розкладу хвороб щодо основного захворювання, а за відсутності ефекту чи неможливості здійснення радикального лікування також пункт "а" цієї статті.
Якщо гіпертонічна хвороба перебігає з ускладненнями, викликаючи порушення функції інших органів, при потребі, слід застосовувати й інші відповідні статті Розкладу хвороб.
До пункту "б" належить гіпертонічна хвороба другої стадії з кризовим перебігом зі стійко підвищеним артеріальним тиском, що не досягає нормальних цифр без здійснення патогенетично обумовленої постійної медикаментозної терапії. На цій стадії визначається гіпертрофія міокарда лівого шлуночка серця з ознаками його перевантаження гіпоксії чи ішемії, які виявляються методами досліджень із дозованим навантаженням. Поряд з кардіальними мають місце і церебральні розлади, динамічні порушення мозкового кровообігу з тимчасовими руховими, чутливими, мовними, мозочковими, вестибулярними та іншими проявами. Функція органів і систем порушена помірно, працездатність знижена.
До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба першої стадії, яка характеризується транзиторним підвищенням артеріального тиску до 160/95 мм рт ст. і вище під впливом будь-яких подразників. Відсутні об'єктивні прояви органічних змін міокарда, центральної нервової системи, виявляються минущі зміни судин очного дна.
При безкризовому перебігу гіпертонічної хвороби другої стадії, успішному лікуванні, збереженої працездатності осіб рядового й начальницького складу можливо застосування пункту "в" статті 39 залежно від віку і характеру служби.
У кожному випадку гіпертонічної хвороби необхідно проводити диференціальну діагностику із симптоматичними гіпертензіями.
До осіб із симптоматичними гіпертензіями (нирковою, ендокринною, гемодинамічною тощо) потрібно застосовувати статті Розкладу хвороб, що стосуються основного захворювання. Однак при стійкій і значній гіпертензії, незалежно від ступеня порушення функції органу чи системи, яка зумовила її розвиток, необхідно застосовувати також пункт "б" цієї статті.
При медичному огляді у ВЛК осіб рядового й начальницького складу діагноз повинен бути уточнений в стаціонарі чи цілеспрямованим амбулаторним обстеженням.