До пункту "б" належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких перебігають короткочасно, з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов'язків.
До пункту "в" належать випадки різко підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів і захворювань інших органів.
До пункту "в" цієї статті належать також нестійкі, рідко рецидивні, помірно виражені вестибулярно-вегетативні порушення, які виявляються нападоподібними запамороченнями, що супроводжуються деякими розладами рівноваги в спокої або русі, нудотою, незначним підвищенням потовиділення, побліднінням або почервонінням обличчя, якщо ці напади спостерігаються не частіше 2-3 разів на рік і є короткотривалими (декілька хвилин).
Постанова про придатність чи непридатність до військової служби осіб, яким за характером роботи ставляться підвищені вимоги до вестибулярного апарату, грунтується на результатах експериментального обстеження (при цьому проводиться обов'язкове дослідження вестибулярно-вегетативної чутливості). Здійснюється глибоке всебічне обстеження цієї особи, оскільки вегетативні рефлекси можуть виходити не тільки з вушного лабіринту, а й з інших органів. Результати вестибулометрії слід оцінювати разом з невропатологом. При підозрі на тимчасовий характер вестибулярних розладів, що може бути при перевтомі, інтоксикації, гострих захворюваннях тощо, необхідне всебічне, при потребі, стаціонарне обстеження і лікування.
При медичному огляді ВЛК кандидатів на службу на посади, пов'язані з частими поїздками на автомототранспорті, авіатранспорті, а також усіх кандидатів до вступу в навчальні заклади МВС України здійснюється обов'язкове дослідження вестибулярного апарату.