До пункту "а" належать хвороби нервової системи, що супроводжуються паралічами або глибокими парезами, вираженим паркінсонізмом, частими (чотири і більше разів на рік) епілептичними припадками, вираженими гіперкінезами, діенцефальними кризами, окрім психогенно зумовлених вегетативно-судинних пароксизмів, нападами Кожевниковської або Джексонівської епілепсії, атактичними розладами, вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше 20 мм), оптикохіазмальним арахноїдитом з розладом зору, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу і т.ін.
До пункту "б" належать форми хвороб, які повільно протікають і за ступенем порушення функцій центральної нервової системи обмежують можливість виконання службових обов'язків, але не виключають її повністю (залишкові явища вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом у формі зниження сили м'язів, незначного підвищення тонусу м'язів, що не супроводжується розладом мови, пам'яті, ходьби; помірна гідроцефалія - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм).
До пункту "в" належать залишкові явища враження нервової системи із незначним порушенням функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції і т.ін.), окремими органічними знаками, поєднаними з вегетативно-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами.
До пункту "г" належать залишкові явища враження нервової системи без порушення функцій.
При оцінюванні клінічної картини гіпертензивного синдрому, крім підвищення тиску спинномозкової рідини, при потребі обов'язково враховується наявність застійних змін на очному дні, ступінь розширення шлуночкової системи мозку за даними пневмоенцефалограми або комп'ютерної томографії.