СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 18.09.1996
(Витяг)
У липні 1996 р. Д. пред'явив позов до Іршавської районної СЕС про стягнення 4 млн. 405 тис. 200 крб. Позивач зазначав, що він працював продавцем у міськкоопторзі і 28 березня 1995 р. був обстежений лікарями Іршавської СЕС. У зв'язку з виявленням у нього сальмонели Д. на підставі подання державного санітарного лікаря району був відсторонений від роботи. Дізнавшись про це, він 6 і 7 квітня 1995 р. обстежився знову, але захворювання виявлено не було.
Згідно з наказом директора міськкоопторгу від 29 березня 1995 р. його не було допущено до роботи. Посилаючись на те, що за час відсторонення від роботи він втратив заробіток у сумі 4 млн. 405 тис. 200 крб., позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Іршавського районного суду від 8 серпня 1995 р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Закарпатського обласного суду від 5 вересня 1995 р., позов було задоволено.
Протест на це рішення заступника прокурора області президія обласного суду постановою від 6 грудня 1995 р. залишила без задоволення.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування всіх судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що висновок Іршавської СЕС про захворювання Д. не підтвердився, а тому вона повинна нести матеріальну відповідальність. Суди касаційної та наглядної інстанцій визнали такий висновок правильним. Проте погодитися з ним не можна.
Вирішуючи спір, суд керувався нормами Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Між тим правовідносини, які виникли в даному випадку, регулюються трудовим законодавством.
Як видно з матеріалів справи, позивач був відсторонений від роботи директором міськкоопторгу. Суд же не звернув на це уваги, не з'ясував питання про те, хто є належним відповідачем у справі, і не притягнув міськкоопторг до участі у справі. Суди касаційної та наглядної інстанцій незважаючи на це істотне порушення закону залишили рішення без змін.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скасувала зазначені судові рішення і направила справу на новий судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.