Тут йдеться про цивільну та грошову відповідальність суддів. Стверджується принцип, за яким держава виплачує компенсацію за збитки, завдані в результаті неправомірної поведінки судді або незаконного виконання ним/нею суддівських обов'язків. Це означає, що саме держава є гарантом компенсації збитків, завданих потерпілому у таких випадках.
Зазначаючи, що така державна гарантія застосовується до збитків, завданих у результаті неправомірної поведінки судді або неправомірного виконання ним/нею суддівських обов'язків, Хартія ( 994_236 ) не обов'язково наголошує на неправомірному характері поведінки чи на незаконному виконанні його функцій, а скоріше наголошує на збитках, завданих у результаті такого "неправомірного" чи "незаконного" характеру. Це є повністю сумісним з відповідальністю, що ґрунтується не на неправильній поведінці судді, а на ненормальному, спеціальному і серйозному характері збитків, спричинених його неправомірною поведінкою або виконанням функцій з порушенням законності. Це є важливим у світлі занепокоєності з того приводу, що система цивільної відповідальності суддів не повинна впливати на незалежність суддів.
Хартією ( 994_236 ) також передбачається, що коли збитки, виплату яких має гарантувати держава, є результатом серйозних і таких, що не можна вибачити, порушень правил виконання суддівських обов'язків, тоді держава може порушити судову справу проти судді з вимогою відшкодування ним/нею збитків, які було компенсовано. Вимога щодо серйозної недбалості, яку неможливо вибачити, та судовий характер розгляду справи про відшкодування збитків має складати достатні гарантії того, що цією процедурою не будуть зловживати.