Обмеження внаслідок відступлення
1. Якщо в державі-члені власник ранішої торгової марки, як зазначено в Статті 4 (2), погодився на використання пізнішої торгової марки, зареєстрованої в цій державі-члені, протягом п'яти послідовних років, будучи обізнаним з фактом такого використання, він більше не має права на підставі ранішої торгової марки ані подавати заяву про те, що пізніша торгова має бути визнана недійсною, ні чинити опір використанню пізнішої торгової марки щодо товарів та послуг, для яких ця пізніша торгова марка використовувалась, якщо заяву на реєстрацію пізнішої торгової марки не було зроблено недобросовісно.
2. Будь-яка держава-член може передбачити, що параграф 1 застосовується з відповідними змінами до власника ранішої торгової марки, як це зазначено в Статті 4 (4) (a), чи іншого ранішого права, зазначеного в Статті 4 (4) (b) чи (c).
3. У випадках, про які йдеться в параграфах 1 і 2, власник пізнішої зареєстрованої торгової марки не має права забороняти використання ранішого права, навіть якщо на це право більше не можна посилатися в спорі проти пізнішої торгової марки.