Підстави для відмови в реєстрації чи визнання її недійсності
1. Не реєструються або, якщо їх вже зареєстровано, підлягають проголошенню недійсними:
(a) знаки, які не можуть становити торгові марки;
(b) торгові марки, позбавлені будь-якої своєрідності;
(c) торгові марки, які складаються виключно зі знаків чи символів, які можуть слугувати в торгівлі для позначення типу, якості, кількості, призначення, цінності, географічного походження або часу виготовлення товарів чи надання послуг або інших характеристик товарів чи послуг;
(d) торгові марки, які складаються виключно зі знаків та символів, які стали звичайними у загальновживаній мові або в добросовісній і усталеній практиці торгівлі;
(e) знаки, які складаються виключно із: - зображення, яке випливає з природи самих товарів, або - зображення товарів, необхідного для отримання технічного результату, або - зображення, яке надає значної цінності товарам;
(f) торгові марки, які суперечать державній політиці чи загальноприйнятим принципам моралі;
(g) торгові марки, які за своєю природою вводять в оману громадськість, наприклад в тому, що стосується характеру, якості або географічного походження товарів чи послуг;
(h) торгові марки, які не були санкціоновані компетентними органами влади і повинні бути відхилені чи визнанні недійсними згідно зі Статтею 6ter Паризької конвенції про захист промислової власності ( 995_123 ) (далі - "Паризька конвенція").
2. Будь-яка держава-член може передбачити, що торгова марка не повинна реєструватися або, якщо її вже зареєстровано, підлягає оголошенню недійсною, якщо:
(a) використання цієї торгової марки може бути заборонено відповідно до положень законодавства, іншого, ніж законодавство щодо торгових марок, відповідної держави-члена чи Співтовариства;
(b) торгова марка включає знак, що має високе символічне значення, зокрема, релігійний символ;
(c) торгова марка включає символи, емблеми і щити герба, інші, ніж ті, що регулюються Статтею 6 Паризької конвенції ( 995_123 ), і належать до громадських інтересів, якщо згоду на її реєстрацію було надано відповідними органами згідно із законодавством держави-члена;
(d) заяву про реєстрацію торгової марки було зроблено подавцем недобросовісно.
3. Не слід відмовляти в реєстрації торгової марки або проголошувати її недійсною відповідно до параграфів 1 (b), (c) і (d), якщо до дати подання заяви про реєстрацію і після використання торгової марки вона набула своєрідності. Будь-яка держава-член може, окрім того, передбачити, що це положення також застосовується, якщо своєрідність було набуто після дати подання заяви про реєстрацію чи після дати реєстрації.
4. Будь-яка держава-член може передбачити, що, шляхом відступу від попередніх параграфів, підстави для відмови в реєстрації чи визнання недійсності, чинні у даній державі до дати набуття чинності положеннями, необхідними для виконання цієї Директиви, застосовуються до торгових марок, стосовно яких було зроблено заяву до цієї дати.