1. Якщо держава-член вимагає від своїх громадян підтвердження доброї репутації та доказів про відсутність попереднього банкрутства або підтвердження обох них, така держава відносно громадян інших держав-членів приймає як достатній доказ витяг з "судового протоколу" або, за відсутністю такого, еквівалентний документ, виданий компетентним судовим або адміністративним органом держави-члена походження або держави-члена, звідки іноземний громадянин приїхав, який свідчить, що ці вимоги дотримані.
2. Якщо держава-член походження або держава-член, звідки відповідний іноземний громадянин приїхав, не видає документ, про який йдеться у пункті 1, його можна замінити заявою під присягою, або, якщо немає положень про таку присягу, офіційною заявою, зробленою відповідною особою перед компетентним судовим або адміністративним органом або, якщо доцільно, нотаріусом в державі-члені походження або державі-члені, звідки така особа приїхала; такий орган або нотаріус видає сертифікат, який засвідчує автентичність декларації під присягою або офіційної заяви. Заява відносно відсутності попереднього банкрутства може також бути здійснена перед компетентним професійним або профспілковим органом у зазначеній країні.
3. Документи, які видані відповідно до пунктів 1 та 2, не пред'являються, якщо пройшло більше ніж три місяці з дати їх видачі.
4. Держави-члени протягом 18 місяців з дати повідомлення про цю Директиву призначають органи влади та установи, компетентні видавати документи, згадані у пунктах 1 та 2, і належним чином повідомляти інші держави-члени та Комісію про такі дії. Протягом того ж періоду кожна держава-член також інформує інші держави-члени та Комісію про органи чи установи, до яких цей документ, згаданий у цій статті, надається для підтримки заявки на здійснення діяльності, згаданої у статті 1, на території цієї держави-члена.