1. Кожна держава-член дає можливість доступу будь-якій компанії, головний офіс якої знаходиться поза межами Співтовариства, до видів діяльності, про які йдеться у статті 1, згідно з одержаною на це ліцензією.
2. Держава-член може надати ліцензію, якщо компанія виконує принаймні такі умови:
(a) має право здійснювати страхову діяльність, що охоплює стаття 1, відповідно до національного законодавства;
(b) засновує представництво або структурний підрозділ на території такої держави-члена;
(c) зобов'язується створити на місці управління представництвом або структурного підрозділу спеціальні рахунки для видів діяльності, які ця компанія здійснює, і веде там весь облік здійснюваної діяльності;
(d) призначає генерального представника, що схвалюється компетентними органами;
(e) володіє у державі-члені, в якій здійснює страхову діяльність, активами на суму, що принаймні дорівнюють половині мінімальної суми, передбаченої статтею 20 (2) (a) щодо гарантійного фонду, і депонує одну четверту мінімальної суми в якості гарантії;
(f) зобов'язується підтримувати маржу платоспроможності на рівні, що відповідає вимогам, про які йдеться у статті 29;
(g) подає схему операцій відповідно до статті 11 (1) і (2).