1. Одна третина мінімальної маржі платоспроможності, як визначено у статті 19, становить гарантійний фонд. Згідно з пунктом 2, принаймні 50% цього фонду складається зі статей, що надані у переліку статті 18 (1) та (2),
2. (a) гарантійний фонд не може, однак, бути не меншим ніж мінімум у 800000 одиниць розрахунку.
(b) будь-яка держава-член може передбачити, щоб мінімальний гарантійний фонд був знижений до 600000 одиниць розрахунку у випадках з асоціаціями взаємного страхування та асоціаціями типу взаємного страхування та тонтінами.
(c) для асоціацій взаємного страхування, згаданих у другому реченні другого абзацу статті 3 (2), як тільки вони підпадають під сферу дії цієї Директиви, та для тонтін будь-яка держава-член може дозволити встановлення мінімального гарантійного фонду в 100000 одиниць розрахунку, що поступово має зростати до суми, що встановлена у (b), послідовними траншами в 100000 одиниць розрахунку, поки внески не збільшаться на 500000 одиниць розрахунку.
(d) мінімальний гарантійний фонд, згаданий у (a), (b) та (c), повинен складалися з статей, що надані у переліку статті 18 (1) та (2).
3. Асоціації взаємного страхування, які бажають розширити свою діяльність у значенні статті 8 (2) або статті 10, не можуть цього зробити до тих пір, поки не досягнуть відповідності вимогам пункту 2 (a) та (b) цієї статті.