1. Держави-члени повідомляють Комісію про всі загальні труднощі, з якими стикаються їх страхові компанії при оформленні чи здійсненні діяльності у третіх країнах.
2. Спочатку, не пізніше, як через 6 місяців після впровадження цієї Директиви, і потім періодично, Комісія буде подавати звіт щодо ставлення до страхових компаній Співтовариства у третіх країнах, що стосується оформлення та ведення страхової діяльності, та придбання участі у страхових компаніях третіх країн. Комісія подає такі звіти до Ради, разом із відповідними проектами нормативних актів.
3. Якщо Комісія приходить до висновку, чи то зі звітів, передбачених п.2, чи то на основі іншої інформації, що третя країна не надає страховій компанії Співтовариства необхідної можливості доступу на ринок, у порівнянні з тим, який надає Співтовариство страховим компаніям з цієї третьої країни; Комісія звертається до Ради з пропозицією проведення переговорів з метою отримання подібних можливостей доступу на ринок. Рада приймає рішення на основі кваліфікованої більшості.
4. Якщо Комісія приходить до висновку, чи то зі звітів, передбачених п.2, чи то на основі іншої інформації, що страхові компанії Співтовариства не отримують національного режиму у третій державі з рівними можливостями, порівняно до національних страхових компаній і що не виконуються вимоги ефективного доступу до ринку, Комісія може започаткувати переговори з метою виправлення цієї ситуації.
За обставин, описаних у першому абзаці, вона також може у будь-який час вирішити, за додаток до започаткування переговорів, у відповідності до процедури, описаної у Акті про створення Комітету з питань страхування, посилання на який зроблено у статті 29a, що компетентні органи держав-членів повинні обмежити або призупинити їх рішення:
- щодо запитів, чинних на момент прийняття рішення чи майбутніх запитів на отримання ліцензії, та
- щодо придбання участі прямими чи непрямими материнськими компаніями, які підлягають регулюванню законами відповідної третьої держави.
Тривалість відповідних заходів не може перевищувати 3 місяців.
До закінчення такого 3-місячного строку, та у світлі результатів проведення переговорів, Рада може, діючи за пропозицією від Комісії, кваліфікованою більшістю прийняти рішення про продовження дії таких заходів.
Такі обмеження або призупинення можуть не застосовуватись до створення дочірніх компаній страхових компаній або їх належним чином уповноважених у Співтоваристві дочірніх компаній чи до придбання участі у страхових компаніях Співтовариства такими компаніями чи дочірніми компаніями.
5. Якщо Комісія приходить до висновку, що виникла одна з ситуацій, визначених у пунктах 3 та 4, держави-члени інформують її на її запит:
(a) про будь-який запит на отримання ліцензії будь-якою прямою чи непрямою дочірньою компанією, одна або більше материнських компаній якої підлягає регулюванню законами відповідної третьої країни;
(b) про будь-які плани такої компанії на придбання участі у страховій компанії Співтовариства таким чином, що остання стане дочірньою компанією попередньої.
Це зобов'язання щодо надання інформації не діє при укладенні угоди з третьою державою, згаданих у пунктах 3 і 4, або коли заходи, визначені у підпунктах 2 і 3 пункту 4 більше не застосовуються.
6. Заходи, вжиті відповідно до цієї статті, повинні бути у відповідності із зобов'язаннями Співтовариства за міжнародними угодами, двосторонніми чи багатосторонніми, регулюванню якими підлягає започаткування та ведення діяльності страховою компанією.