1. Кожна держава-член дає можливість будь-яким компаніям, головний офіс яких знаходиться за межами Співтовариства, займатися діяльністю, про яку йдеться у статті 1, після одержання на це ліцензії.
2. Держава-член може надати ліцензію, якщо компанія виконує щонайменше такі умови:
(a) Має право займатися страховою діяльністю відповідно до національного законодавства;
(b) Засновує представництво або структурний підрозділ на території такої держави-члена;
(c) Відкриває в місці розташування управління представництва або структурні підрозділи рахунків для конкретних видів діяльності, якими воно там займається, і веде всі записи, що стосуються здійснюваної діяльності;
(d) Призначає уповноваженого агента, який схвалюється компетентними органами;
(e) Володіє у країні, в якій здійснює страхову діяльність, активами в розмірі, еквівалентному щонайменше половині мінімального розміру, передбаченого статтею 17(2) для гарантійного фонду, і депонує одну четверту мінімального розміру у вигляді гарантії;
(f) Утримує маржу платоспроможності згідно з вимогами, про які йдеться у статті 25;
(g) Подає схему операцій відповідно до положень статті 11 (1) і (2);
(h) Повідомляє ім'я та адресу представника, що займається розглядом вимог, призначеного в кожній державі-члені, окрім держави-члена, в якій звертаються за отриманням ліцензії, якщо ризики, що підлягають покриттю, відносяться до виду 10 пункту A Додатка, крім відповідальності перевізника.