1. Дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбачену або дозволену законодавством.
Однак, країни-члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальності, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або, відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.
2. Межі повноважень органів компанії, що випливають з статутів або рішення компетентного органу, ніколи не можуть розглядатись як шкідливі для третіх сторін, навіть якщо вони були оголошені.
3. Якщо національне законодавство обумовлює, що повноваження представляти компанію, у розріз з юридичними правилами, які регулюють дане питання, можуть бути передбачені статутами для однієї чи декількох осіб, що діють спільно, то воно також може обумовлювати, що таке положення статутів може розглядатись як шкідливе для третіх сторін, при умові, що воно відноситься до загальних повноважень представництва; питання чи може таке положення розглядатись як шкідливе для третіх сторін регулюється Статтею 3.
Недійсність компанії