1. Сторони визнають важливість запобігання, мінімізації та вирішення питань втрат і збитків, пов’язаних з несприятливими наслідками зміни клімату, у тому числі екстремальними погодними явищами та явищами, які повільно відбуваються, а також роль сталого розвитку у зниженні ризику втрат і збитків.
2. Варшавський міжнародний механізм щодо втрат та збитків, пов’язаний з наслідками зміни клімату, повинен функціонувати під управлінням та керівництвом Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, та може бути розширений та закріплений за рішенням Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.
3. Сторонам слід поглиблювати розуміння, активізувати діяльність і підтримку, у тому числі шляхом Варшавського міжнародного механізму, коли це необхідно, на основі співробітництва та стимулювання по відношенню до втрат і збитків, пов’язаних з несприятливими наслідками зміни клімату.
4. Таким чином, напрямки співробітництва та сприяння з поглиблення розуміння, активізації діяльності та підтримки можуть включати:
a) системи раннього попередження;
b) готовність до надзвичайних ситуацій;
c) явища, що повільно відбуваються;
d) явища, які можуть призводити до незворотних та перманентних втрат і збитків;
e) комплексну оцінку та управління ризиком;
f) механізми страхування ризиків, створення пулів кліматичних ризиків та інші рішення у сфері страхування;
g) неекономічні втрати;
h) стійкість громад, кошти для існування та екосистеми.
5. Варшавський міжнародний механізм повинен співпрацювати з існуючими органами та групами експертів у рамках Угоди, а також відповідними організаціями та експертними установами поза рамками Угоди.