СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.05.93
(Витяг)
Л. пред'явив позов до К. про виселення з двокімнатної жилою площею 26,6 кв. м квартири N 3 по вул. Б. Хмельницького, 54 в м. Овручі, зазначивши, що рішенням Овруцького міськвиконкому ця квартира надана йому на сім'ю з трьох осіб, однак вселитись туди він не може, оскільки її незаконно займають відповідачі і в добровільному порядку не звільняють.
К. та його дружина пред'явили зустрічний позов про визнання ордера недійсним та визнання права користування квартирою за ними, оскільки вони її зайняли з дозволу міськвиконкому в зв'язку з відселенням з будинку, в якому стався вибух газу, і тому міськвиконком не вправі був виділяти її Л.
Самостійний позов про виселення сім'ї К. із зазначеної квартири пред'явив і Овруцький райагробуд, зазначивши про те, що квартира належить райагробуду і надана сім'ї його працівника Л., відповідачі ж займають квартиру незаконно і тому зобов'язані її звільнити.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням судової колегії Житомирського обласного суду від 29 березня 1993 р. позови Л. та райагробуду задоволені, в зустрічному позові К. відмовлено. Постановлено виселити К. з усіма проживаючими з ним особами з квартири в кв. 54 буд. N 2 по вул. Інтернаціональній.
В касаційній скарзі К. просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що останнє винесене без урахування того, що в зв'язку з вибухом в будинку мають право на інше житло і отримали його з дозволу керівництва виконкому, а тому той не вправі був перерозподіляти квартиру Л.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 жовтня 1991 р. в одній з квартир буд. N 2 по вул. Інтернаціональній, де проживали сім'ї К. і Л., стався вибух газу, внаслідок чого частина будинку була зруйнована, а всі жильці відселені в інші жилі приміщення. Сім'я К. стала проживати в двокімнатній кв. N 3 по вул. Б. Хмельницького, N 54.
В липні - грудні 1992 р. в будинку проведений капітальний ремонт і він прийнятий в експлуатацію, всі жильці, за винятком К., повернулись в раніше займані квартири.
Перевіряючи вимоги К. про залишення зазначеної квартири в їх подальшому користуванні, судова колегія обласного суду правильно прийшла до висновку, що вони не грунтуються на законі. К. дійсно були відселені в інше жиле приміщення в зв'язку з приведенням будинку в непридатний стан, але не на постійне проживання, а тимчасово. Договір найму кв. N 54 в буд. 2 по вул. Інтернаціональній з ними не розривався і новий не укладався. Переобладнання і перепланування будинку N 54 по вул. Б. Хмельницького також не проводилось, тому підстав для надання К. іншого постійного жилого приміщення немає.
У спірну квартиру вони заселились не на підставі ордера, який у відповідності зі ст. 58 ЖК ( 5464-10 ) - єдина підстава для зайняття жилого приміщення, а лише з усного дозволу керівництва виконкому, тому вони зобов'язані її звільнити.
Що стосується доводів відповідачів щодо непридатності раніше займаної ними квартири для проживання, то вони не грунтуються на матеріалах справи. Жодного з таких доказів по справі не встановлено. Одне лише небажання К. повертатись в раніше займану однокімнатну квартиру не могло і не може бути підставою для відмови в позові про їх виселення.
Спірна квартира належить Овруцькому райагробуду і він вправі був розпорядитись нею на свій розсуд, в тому числі надавши її своєму працівнику Л. Підстав для визнання недійсним виданого йому ордера, на які посилались К., немає, оскільки квартира заселена ними не в установленому законом порядку.
Оскільки рішення відповідає фактичним обставинам справи і вимогам статей 58, 109 ЖК ( 5464-10 ), судова колегія Верховного Суду України залишила його без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.