СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 16.01.96
(Витяг)
Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 1993 р. Ш. засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ) до виправних робіт і звільнено від покарання на підставі п. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ).
У касаційному порядку справа не розглядалася.
Ш. засуджено за вчинення такого злочину.
У 1989 р. рішенням виконкому Коломийської районної Ради народних депутатів Ш. було виділено під будівництво жилого будинку земельну ділянку розміром 600 кв. м, однак він самовільно захопив ще 113 кв. м землі, якою користувався Г., чим заподіяв тому істотну шкоду.
За протестом заступника Голови Верховного Суду України вирок скасовано із закриттям справи на підставі п. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ). Приймаючи це рішення, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вказала на таке.
Відповідно до ст. 48 КК ( 2001-05 ) особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи, минув один рік. Ш. засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ), санкція якої передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до одного року або штраф. До кримінальної відповідальності Ш. було притягнуто 27 березня 1992 р., тобто після спливу одного року з дня вчинення злочину. Хоча суд першої інстанції і звільнив Ш. від покарання у зв'язку із закінченням строку давності, таке рішення не відповідає закону.
За змістом п. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) в разі порушення справи після закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинувальний вирок, хоча й зі звільненням засудженого від покарання, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.