СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 14.02.96
Оскільки згідно зі ст. 21 ЦК України днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим і на підставі цього рішення може вирішуватись питання про час відкриття спадщини, заяви про оголошення громадянина померлим і про право спадщини на його майно мають розглядатися судом в різних позовних провадженнях
(Витяг)
У січні 1994 р. П. звернулася в суд із заявою про оголошення померлою її матері А.Д. Заявниця посилалась на те, що мати перебувала в зареєстрованому шлюбі з А.В., який у 1937 р. був репресований і розстріляний. Після цього мати захворіла на психічну хворобу, і її було вміщено на лікування в Ігренську психіатричну лікарню. У 1941 р. під час окупації фашисти розстріляли всіх психічно хворих, у тому числі матір, але факт її загибелі ніде не зареєстровано. Зазначаючи, що після арешту батька було конфісковано належну матері на праві особистої власності частину будинку і що після реабілітації батька вона, П., має намір порушити питання про повернення цього майна, заявниця просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 1990 р. А.Д., 5 березня 1908 р. народження, було оголошено померлою.
Постановою президії Дніпропетровського обласного суду від 22 березня 1995 р. це рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд із зазначенням необхідності об'єднати її в одне провадження зі справою про визнання права власності на спадкове майно й розглянути заяву в порядку позовного, а не окремого провадження.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про виключення з мотивувальної частини постанови президії вказівки про об'єднання справ у одне провадження з таких підстав.
Згідно зі ст. 21 ЦК ( 1540-06 ) днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі. Оскільки оголошення громадянина померлим породжує ті ж правові наслідки, що й фізична смерть, зазначена норма закону встановлює правило, згідно з яким визначається день смерті особи, оголошеної померлою, а відповідно й час відкриття спадщини.
Суд визнав встановленим, що мати заявниці була розстріляна в 1941 р. в період окупації Дніпропетровської області фашистами, не з'ясувавши, чи є відомості про день гаданої загибелі А.Д.
Скасовуючи постановлене у справі рішення, президія обласного суду зазначила в постанові, що оскільки з питання витребування заявницею спадкового майна виник спір, то дану справу треба було розглядати разом з цим спором в порядку позовного, а не окремого провадження. Проте до оголошення особи померлою і набрання цим рішенням законної сили спадщина не може відкритися, а отже, не може й виникнути спір з приводу спадкового майна.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила, виключивши з мотивувальної частини постанови президії обласного суду міркування про необхідність об'єднати справи в одне провадження і з резолютивної частини цієї постанови - відповідну вказівку.
"Вісник Верховного Суду України", N 2, 1996 р.