НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Юридичний департамент
N 18-212/1444-2436 від 12.04.2002
Комерційним банкам України
Окремі рекомендації щодо укладення кредитних угод
Юридичним департаментом Національного банку України вибірково проаналізовано судову практику з питань повернення дебіторської заборгованості, яка має місце при проведенні ліквідаційної процедури КАБ "Слов'янський" і вважаємо за необхідне надати наступні рекомендації щодо укладення кредитних угод.
1. При визначенні у тексті угод порядку вирішення спорів, вважаємо недоцільним включення до кредитного договору умови, яка носить імперативний характер про те, що спір, який може виникнути у зв'язку із виконанням цього договору, підлягає розгляду тільки в конкретно визначеному третейському суді, в тому числі, що знаходиться не на території України, оскільки відповідно до статті 12 та пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) зазначена умова договору може слугувати підставою для відмови в прийнятті позовної заяви при зверненні для вирішення спору до господарського суду.
У той же час, якщо у тексті договору все ж таки передбачений розгляд спору в третейському суді, то у випадку відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви, така відмова повинна бути належним чином обгрунтована (спір може бути вирішений третейским судом, вказана умова договору є дійсною тощо) господарським судом. Якщо рішення господарського суду прийнято без належного обгрунтування, то, на нашу думку, воно є таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки таким чином обмежується можливість юридичної особи на захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому підлягає обов'язковому оскарженню.
За таких обставин, вважаємо, що умова про підвідомчість спорів, які можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитною угодою, повинна передбачати, перш за все, їх вирішення у господарських судах, або, як виняток, носити не імперативний, а диспозитивний характер (тобто передбачати можливість розгляду спорів, як у третейському, так і господарському суді), що слугуватиме уникненню негативної практики у зв'язку з вирішенням господарських спорів про підвідомчість.
2. При укладенні договору застави, яким забезпечується виконання зобов'язань за кредитною угодою, якщо предметом застави є товари в обороті або у переробці, то крім вимог, передбачених статтею 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) необхідно визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також види товарів, якими може бути замінено предмет застави (стаття 41 цього Закону). Лише за наявності зазначених умов, договір застави відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) вважається укладеним. При цьому, відсутність вказаної умови є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 48 цього Кодексу.
Крім того слід зазначити, що банкам необхідно відслідковувати наявність предмету застави у належному обсязі та відповідній якості, а також те, що заставодавець є функціонуючим.
3. Укладення кредитних договорів з відкладальною умовою не суперечить вимогам чинного законодавства України (стаття 61 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). Проте, якщо у кредитному договорі відкладальною умовою, передбачено укладення договорів застави (поруки), то його забезпечення повинно співпадати у часі, або йти зразу, після фактичного перерахування коштів по цьому кредиту, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про заставу" (2654-12 ) (статті 191 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) заставою (порукою) може бути забезпечена дійсна (реальна) вимога. У зв'язку з цим, у сторін виникають взаємні права і обов'язки по цьому договору, оскільки застава (порука) має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. В протилежному випадку, це є підставою для визнання судом таких договорів недійсними відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
Заступник Голови П.М.Сенищ