Закону України „Про Конституційний Суд України“ містить присягу судді Конституційного Суду України, у якій зазначено, що суддя Конституційного Суду України повинен забезпечувати верховенство Конституції України , захищати конституційний лад держави, утверджуючи права та свободи людини.
Конституційний Суд України зазначав, що, здійснюючи конституційне судочинство, орган конституційної юрисдикції не може встановлювати та досліджувати фактичні обставини, оскільки це не належить до його повноважень (ухвали від 17 червня 1997 року № 24-з/1997, від 22 червня 2000 року № 43-у/2000, від 16 травня 2001 року № 25-у/2001, від 27 грудня 2001 року № 47-у/2001, від 14 березня 2002 року № 1-у/2002, від 21 травня 2013 року № 20-у/2013 тощо).
Враховуючи викладене, вважаю, що Конституційний Суд України, відкривши конституційне провадження щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 19 розділу II ,,Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 мав визнати його неконституційним у цілому, оскільки він містить ознаки невідповідності частині першій статті 8, частинам першій , другій , шостій статті 41 Конституції України.
Суддя
Конституційного Суду України
Петро ФІЛЮК