- щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону;
- та повідомлення Держфінмоніторингу про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.
Таким чином, ми з'ясували, що Закон покладає на нотаріуса як спеціально визначеного суб'єкта первинного фінансового моніторингу обов'язок проведення внутрішнього фінансового моніторингу, а також встановили, що обсяг обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу у нотаріуса менший порівняно з іншими суб'єктами.
Тепер з'ясуємо порядок настання певних обов'язків у нотаріуса.
Так, пунктом першим частини другої статті 6 Закону передбачено обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу стати на облік у Держфінмоніторингу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядком взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 (далі - Порядок), передбачено механізм взяття на облік нотаріусів.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 Порядку визначено, що нотаріуси, як спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу, подають Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.
Як бачимо, тільки за умови встановлення ділових відносин з клієнтом і тільки щодо посвідчення певних правочинів нотаріус подає необхідну інформацію для взяття його на облік як суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Такими правочинами є:
купівля-продаж нерухомості;
управління активами клієнта;
управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;
утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.
Діловими відносинами, відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону, є відносини між клієнтом та нотаріусом, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.
Згідно із статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Враховуючи наведене, ділові відносини вважаються встановленими з моменту укладання договору про надання відповідних послуг як у письмовій формі, так і в усній формі, у випадках, коли законодавством для укладання таких договорів письмова форма не обов'язкова.
Враховуючи специфіку діяльності нотаріуса - встановлення ділових відносин з клієнтом - є первинною складовою вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до пункту 7 Порядку інформація, необхідна для взяття суб'єкта на облік, подається на паперових носіях за формою, встановленою Держфінмоніторингом.
З метою забезпечення виконання зазначеного Порядку Держфінмоніторингом прийнято наказ від 26.08.2010 № 148 "Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.10.2010 року за № 891/18186.
Наказом затверджено форму № 1-ФМ "Форма обліку СПФМ (відокремленого підрозділу)". Нотаріуси заповнюють форму, передбачену для спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово.
Законом визначено, що внутрішній фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу з:
- виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, відповідно до статті 16 Закону;
- із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;
- ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників;
- подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;
- а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.