Закону містить ознаки та говорить про інші ризики для визначення певних фінансових операцій такими, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.
Виникає перше запитання з приводу того, що ж таке фінансова операція для нотаріуса. Закон дає нам відповідь на це запитання таким чином, що фінансова операція - це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Що таке активи, ми розуміємо, дії нотаріуса щодо активів клієнта для нас теж зрозумілі, а те, що нотаріус за певних умов є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, знову ж таки, визначено Законом.
Так, статтею 8 Закону передбачено, що виконання обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо:
купівлі-продажу нерухомості;
управління активами клієнта;
управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;
залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;
утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.
Пункт другий частини другої статті 6 Закону зобов'язує нотаріуса як суб'єкта первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом.
Частина третя статті 9 Закону визначає наступні випадки проведення ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта:
- встановлення ділових відносин з клієнтами;
- виникнення підозри в тому, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;
проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;
проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150000 гривень.
Що ж стосується нотаріусів, то зважаючи, що Закон визначив їх спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу і надав право виконувати певні обов'язки за певних умов, то і здійснення ідентифікації та вивчення фінансової діяльності проводить тільки в одному випадку - при встановленні ділових відносин з клієнтами.
Що ж таке ідентифікація клієнта? Це перш за все встановлення відомостей та інформації, що характеризує клієнта як учасника фінансової операції.
Враховуючи вимоги Закону, нотаріус зобов'язаний здійснювати ідентифікацію з урахуванням положень нормативно-правового акта Міністерства юстиції України, як органу, що забезпечує регулювання та нагляд. Пунктом 4.7 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5, передбачено, що ідентифікацію клієнта нотаріус має здійснювати з урахуванням критеріїв ризику, встановлених Держфінмоніторингом.
Однак здійснення ідентифікації - це не тільки обов'язок, а це і захід по виявленню фінансової операції, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу. Адже, здійснивши ідентифікацію та оцінивши всі можливі критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, нотаріус виявляє чи є певна фінансова операція такою, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу.
Коли ми звертаємось до статті 6 Закону, то бачимо формулювання, що звучить наступним чином: "здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта". Стаття 9 Закону має назву: "Ідентифікація клієнтів, які проводять фінансові операції, та вивчення їх фінансової діяльності". По тексту цієї ж статті звучить те ж формулювання щодо вивчення змісту діяльності та фінансового стану.
Виникає запитання: яким чином нотаріус, як спеціально визначений суб'єкт первинного фінансового моніторингу, може вивчити фінансову діяльність клієнта? Також виникає запитання, яка фінансова діяльність є у фізичних осіб, які не є підприємцями?
Адже, провівши аналіз певних норм нормативно-правових актів, приходимо до висновку, що фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Тобто, у вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства. Сама ж фінансова діяльність підприємства базується на підприємницькій діяльності та опосередковує її. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми своєї діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи - суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових. Згідно з Цивільним кодексом України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами й відповідачами в суді та господарському суді.
У чинному законодавстві закріплені положення, що фіксують наявність у підприємств певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб'єктам - юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, поточний та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням. Як бачимо, всі вони найтіснішим чином пов'язані саме з фінансовою діяльністю підприємств.
Нотаріус, як спеціально визначений суб'єкт первинного фінансового моніторингу, здійснюючи ідентифікацію клієнта, отримає відповідні документи, що підтвердять:
- повне найменування, місцезнаходження юридичної особи;
- відомості про органи управління та їх склад;
- дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном;
- відомості про власників істотної участі в юридичній особі;
- відомості про контролерів юридичної особи;
- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
- реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Однак, виникає логічне запитання, що може бути підтвердженням фінансової діяльності підприємства. Мабуть це може бути самостійний баланс, який визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства.
Що може бути підтвердженням фінансової діяльності фізичної особи - підприємця, якщо власний капітал підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна?
Крім вивчення фінансової діяльності, при здійсненні ідентифікації клієнта, як було раніше сказано і як визначено частиною восьмою статті 9 Закону, правом нотаріуса є витребування інформації щодо фінансового стану клієнта.
Що ж можна віднести до інформації, що підтверджує фінансовий стан клієнта? Клієнтом може бути як фізична особа, так і юридична особа. Мабуть і відповідна інформація має бути різною. Можливо це інформація про період діяльності та обсяг ділової активності, регулярності здійснення операцій, їх природи та розмірів.
Однак нотаріуси є спеціально визначеними суб'єктами первинного фінансового моніторингу і головний їх обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, передбачені Законом України "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріуси не володіють будь-якими навичками та знаннями щодо бухгалтерського обліку та аудиту, щоб на достатньому рівні вивчити фінансову діяльність та фінансовий стан клієнта.
Тому, на нашу думку, для ефективного виконання нотаріусами повноважень спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу доцільно було б на законодавчому рівні врегулювати питання надання відповідними органами відповідних документів, що підтверджували б наявність достатньої фінансової діяльності клієнта, а також підтверджували фінансовий стан клієнта незалежно чи є це фізична чи юридична особа.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 18.05.2010 № 2258-VI // Голос України від 22.05.2010. - № 93.
2. Порядок взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму: постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 65. - Ст. 2261
3. Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України: наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 74. - Ст. 2652
4. Чижмарь К.І, Гаєвський І.М. Актуальні питання фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України. Методичні рекомендації. Офіційне видання. К.: ПрАТ "Видавництво "Київська правда". 2010. - Ст. 12.
5. Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси України. - 2004. - № 5.
6. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. наук: спец. 25.00.2002 / Т.В. Хайлова; Донец. держ. ун-т упр. - Донецьк, 2004. - 17 с.
Кандидат юридичних
наук, заступник начальника
управління - начальник відділу
фінансового моніторингу осіб,
які надають юридичні послуги
Управління нотаріату
та фінансового моніторингу
юридичних послуг
Департаменту нотаріату,
банкрутства
та функціонування
центрального засвідчувального
органу
С.В. Нечипорук
{Текст взято з сайту Мін'юсту України http://www.minjust.gov.ua}