СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 04.02.97 м.Київ
vd970204
Неправильна кваліфікація судом згвалтування
(Витяг)
Згвалтування, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного, неправильно кваліфіковано судом як закінчений злочин. Справу може бути повернуто на додаткове розслідування у разі істотної неповноти з'ясування обставин вчинення злочину
Вироком Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 7 червня 1996 р. Ч. засуджено за ч. 3 ст. 117 КК ( 2001-05 ) за те, що від 4 червня 1995 р., після 2-ї години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за домовленістю з особою, що переховується від слідства й суду, та двома не встановленими слідством особами, застосовуючи фізичне насильство, згвалтував у с. Дашинці неповнолітню С.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду від 16 липня 1996 р. вирок залишено без зміни.
Постановою президії Житомирського обласного суду від 29 листопада 1996 р. вирок і ухвалу скасовано з поверненням справи на додаткове розслідування.
При цьому президія обласного суду запропонувала органам попереднього розслідування належним чином перевірити твердження засудженого Ч. про те, що в день вчинення злочину він у с. Дашинці не був і участі у згвалтуванні С. не брав. Було вказано також на необхідність більш точно встановити, на якому транспортному засобі Ч. та інші співучасники злочину приїхали в село, перевірити факт вживання потерпілою спиртних напоїв, допитати всіх свідків, які б могли підтвердити показання потерпілої про обставини, що передували згвалтуванню, час, місце вчинення злочину, кількість осіб, що її гвалтували, і, таким чином, з'ясувати, чи мало місце згвалтування взагалі.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанови президії Житомирського обласного суду від 29 листопада 1996 р. як необгрунтованої та залишення без зміни вироку суду й ухвали касаційної інстанції. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК ( 1001-05 ) справу може бути повернуто для додаткового розслідування, якщо буде встановлено істотну неповноту з'ясування обставин вчинення злочину під час розслідування або судового розгляду.
Повертаючи цю справу на додаткове розслідування, президія обласного суду необгрунтовано послалася на те, що органи слідства та суд формально перевірили пояснення Ч. щодо його алібі, поверхово дослідили інші докази.
Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином перевірив доводи засудженого про те, що 4 червня 1995 р. він не був на місці вчинення злочину.
Так, потерпіла детально розповіла про місце і час її згвалтування, прикмети кожної з осіб, які застосовували щодо неї фізичне насильство, а потім упевнено впізнала Ч., як одного з них. Обставини впізнання Ч. потерпілою були ретельно досліджені в судовому засіданні. Після того, як С. описала одяг Ч., за місцем його проживання було вилучено забруднений грунтом та травою джинсовий костюм засудженого.
Крім того, були допитані особи, на яких посилався Ч. на підтвердження свого алібі. За показаннями П., Я., С-ка, К., К-ка та М. він дійсно розпивав з ними спиртні напої, але після 1-ї години ночі всі розійшлися по домівках. Названі свідки підтвердили, що цього вечора Ч. був у джинсовому костюмі.
Вимоги постанови президії обласного суду про розширення кола свідків є безпідставними, оскільки слідством були встановлені всі особи, які були очевидцями. Всі вони були допитані, і їх показанням дано відповідну оцінку.
Слідством і судом досліджено факт приїзду Ч. та інших осіб до села. Встановлено, що автомобіль, на якому вони приїхали, належить Ф., якого потерпіла впізнала за фотокартками як особу, яка разом з іншими вчинила щодо неї насильство.
Вимоги постанови президії обласного суду про більш ретельну перевірку показань потерпілої про час, місце згвалтування і кількість осіб, які брали в ньому участь, є безпідставними, оскільки суперечать дослідженим у справі доказам.
Так, за показаннями потерпілої, на неї напали четверо незнайомців, двоє з яких згвалтували її після 2-ї години ночі. Ці пояснення підтверджені показаннями свідків С.В. і С.М. до яких потерпіла звернулась одразу після вчиненого щодо неї насильства. Із рапорту чергового по відділу міліції видно, що повідомлення про згвалтування С. надійшло від С.В. о 2-й годині 30 хвилин 4 червня 1995 р.
Посилання президії обласного суду на необхідність додаткової перевірки твердження потерпілої про кількість осіб, які брали участь у згвалтуванні, оскільки на місці події зафіксовано доріжку слідів від ніг лише однієї людини, нічим не обгрунтовані і спростовуються даними, що містяться в протоколі огляду місця вчинення злочину. У ньому зазначено, що на місцевості на відстані 10 метрів від узбіччя дороги є доріжка слідів від ніг людини у вигляді зім'ятої трави, але не сказано, що виявлені сліди належать лише одній людині. Це підтверджує показання потерпілої, яка пояснювала, що Ч. та інші (всього їх було четверо) переслідували її, рухаючись один за одним.
Вимога президії обласного суду про перевірку факту вживання потерпілою спиртних напоїв є безпідставною, оскільки С. сама пояснила, що випила на весіллі 50 грамів горілки і ніхто з допитаних свідків не бачив її того вечора в нетверезому стані.
Суд першої інстанції, досліджуючи докази, дав правильну оцінку висновкам судово-медичної та криміналістичних експертиз, із яких вбачається, що у потерпілої та засудженого виявлено тілесні ушкодження, одержані ними під час боротьби. Те, що С. чинила відчайдушний опір нападникам, випливає з її показань, даних як під час слідства, так і в судовому засіданні. Крім того, за показаннями свідка С.В., потерпіла, розповідаючи про вчинений щодо неї злочин, виглядала наляканою, а її спідниця була розірвана й забруднена землею.
Згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи на спідниці С. виявлено волокна, що мають ту ж родову належність, що й волокна одягу Ч., а на його одязі є волокна зі спідниці потерпілої.
Таким чином, суд на підставі досліджених доказів дійшов обгрунтованого висновку про винність Ч.
Разом з тим судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що вирок суду та ухвала касаційної інстанції підлягають зміні.
Як вбачається з матеріалів справи, група осіб, в якій був Ч., діяла узгоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з потерпілою С. За показаннями потерпілої, четверо невідомих наздогнали її на галявині й повалили на землю. Долаючи її опір, Ч. тримав її за одну руку, закривав рота й душив за шию. Інші тримали її за другу руку й за ноги, били в живіт. Таким чином, хоча Ч. і не вступав із потерпілою в статевий акт, він безпосередньо застосував до неї фізичне насильство, тому його слід вважати співвиконавцем вчиненого злочину.
Крім того, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що матеріалами справи не доведено, що С. була згвалтована двома зазначеними у вироку особами.
Так, потерпіла неодноразово пояснювала, що особи, які на неї напали, намагалися зняти з неї плавки та колготи, але не змогли цього зробити, оскільки вона чинила відчайдушний опір, намагалася кричати, виривалася, завдавала нападникам ударів руками й ногами. Ці її показання підтверджені виявленими у Ч. тілесними ушкодженнями, характер яких свідчить, що їх одержано під час боротьби.
Крім того, потерпіла пояснила, що Ч. та інші особи раптово припинили насильницькі дії і втекли, почувши розмову людей, які проходили поблизу місця вчинення злочину.
За висновком судово-медичної експертизи, жодних ушкоджень статевих органів у потерпілої не виявлено. У цьому ж висновку зазначено, що цілісність дівочої пліви у С. не порушено, а вчинення з потерпілою статевого акту без її пошкодження є малоймовірним.
Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав помилкову юридичну оцінку діям Ч.
Оскільки дослідженими у справі доказами не доведено вчинення щодо потерпілої насильницьких статевих актів, а навпаки, ці докази свідчать, що опір потерпілої і поява людей поблизу місця події перешкодили згвалтуванню, дії Ч. слід кваліфікувати як замах на цей злочин.
На підставі зазначеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України постанову президії Житомирського обласного суду від 29 листопада 1996 р. скасувала, вирок Володарськ-Волинського районного суду від 7 червня 1996 р. та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду від 16 липня 1996 р. щодо Ч. змінила, перекваліфікувавши його дії з ч. 3 ст. 117 на ст. 17, ч. 3 ст. 117 КК ( 2001-05 ).
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 39 (275), 28 вересня - 4 жовтня 2000 р.