КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
10.08.2004
(Витяг)
Криворізький районний суд Дніпропетровської області вироком від 16 вересня 2003 р. засудив: Т. - за ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК ( 2341-14 ) і на підставі ст. 70 цього Кодексу - до п'яти років позбавлення волі; Г. - за ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 185 КК і на підставі ст. 70 цього Кодексу - до трьох років позбавлення волі; Б. - за ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 185 КК і на підставі ст. 70 цього Кодексу - на чотири роки позбавлення волі; Я. - за ч. 2 ст. 296 КК, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Суд також постановив солідарно стягнути з Т., Г. і Б. на користь потерпілої В. 2 тис. 7 грн. на відшкодування матеріальної та 10 тис. грн. - моральної шкоди.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 24 грудня 2003 р. вирок щодо Т., Г. і Б. залишив без зміни.
Засуджених визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин. 6 жовтня 2002 р. о 1-й годині в житловому будинку Т., Г. і Б., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою групою зґвалтували В. з використанням її безпорадного стану. При цьому вони побили потерпілу, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження і довівши до того, що вона знепритомніла.
Крім того, після зґвалтування потерпілої Т., Г. і Б., скориставшись її безпорадним станом, за попередньою змовою між собою викрали належні В. золоті прикраси на суму 2 тис. 470 грн.
14 січня 2003 р. приблизно о 3-й годині 30 хвилин Т. і Я., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських мотивів та з особливою зухвалістю побили кулаками і ногами неповнолітнього Д., заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі потерпіла В. просила судові рішення щодо Т., Г. і Б. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з надмірною м'якістю призначеного засудженим покарання.
Заступник прокурора Дніпропетровської області (далі - заступник прокурора області) у касаційному поданні просив судові рішення щодо Т., Г., Б. і Я. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного їм покарання і тяжкістю злочину та зважаючи на характеристики засуджених осіб.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції (далі - прокурор), посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання Т., Г. і Б. та надмірну м'якість призначеного їм покарання, просив судові рішення щодо засуджених скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційні подання і скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі й касаційних поданнях доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційне подання прокурора та скарга В. підлягають задоволенню повністю, а касаційне подання заступника прокурора області - частково.
Покарання засудженим Т., Г. і Б. за ч. 3 ст. 152 КК ( 2341-14 ) призначено судом із застосуванням ст. 69 цього Кодексу нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 152 КК. Однак суд на обґрунтування свого рішення не навів переконливих доводів, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Жоден із засуджених не визнав своєї вини у вчиненні злочину і всі вони заперечували сам факт зґвалтування. Посилання суду на юний вік засуджених та стан їхнього здоров'я за наведених обставин не заслуговує на увагу, як і посилання на щире каяття Т. у вчиненні іншого злочину. Відсутність тяжких наслідків злочину при призначенні засудженим покарання суд врахував неправомірно, оскільки їх наявність відповідно до ст. 67 КК є обставиною, що обтяжує покарання.
Крім того, засуджених обвинувачували у вчиненні зґвалтування в стані алкогольного сп'яніння, однак суд не врахував цю обставину при призначенні покарання та всупереч вимогам ст. 67 КК ( 2341-14 ) не навів у вироку мотивів невизнання зазначеної обставини як такої, що обтяжує покарання.
Розглядаючи кримінальну справу щодо Т., Г. і Б. за апеляціями прокурора та потерпілої, апеляційний суд Дніпропетровської області істотно порушив кримінально-процесуальний закон, залишивши без зміни вирок місцевого суду.
На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень щодо Т., Г. і Б. з направленням справи на новий судовий розгляд. Якщо при такому розгляді буде доведено винність засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, то міра покарання, призначена їм зазначеним вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області, є надто м'якою.
У касаційному поданні заступник прокурора області також просив направити на новий судовий розгляд кримінальну справу щодо засудженого Я., однак не навів підстав для скасування судових рішень щодо нього, тому подання в цій частині задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу потерпілої В. і касаційне подання прокурора задовольнила повністю, а касаційне подання заступника прокурора області - частково: вирок Криворізького районного суду від 16 вересня 2003 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2003 р. щодо Т., Г. та Б. скасувала у зв'язку з м'якістю призначеного їм покарання і направила справу на новий судовий розгляд.