Недодержання суддею вимог п. 21 ч. 1 ст. 54 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне безумовне скасування вироку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК України

Ухвала · поточна редакція від 27.01.2005

Опубліковано: Вісник Верховного суду України, 2005 р., № 4, стор. 27

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.01.2005

(Витяг)

Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 1 грудня 2003 р. засудив Ю. та С. за ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) відповідно на три роки шість місяців та на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК звільнив кожного від відбування покарання з іспитовим строком три роки.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Ю. та С. визнано винними у тому, що вони 19 серпня 2003 р. повторно за попередньою змовою проникли шляхом злому дверей у будинок В., звідки таємно викрали належне господареві майно на суму 2 тис. 905 грн.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у судовому розгляді справи, порушив питання про скасування вироку через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та про направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК ( 1001-05 ) суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо під час її досудового розслідування він вирішував питання щодо обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою.

Як убачається з матеріалів справи, суддя Запорізького районного суду Г. 1 вересня 2003 р. виніс постанову про продовження строку тримання під вартою Ю., а 1 грудня того ж року розглянув кримінальну справу щодо Ю. та С. по суті і постановив вирок. Це суперечить вимогам ст. 54 КПК ( 1001-05 ) і відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК ( 1003-05 ) є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК ( 1003-05 ) істотне порушення кримінально-процесуального закону є однією з підстав скасування вироку.

З огляду на зазначене Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила: вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 1 грудня 2003 р. щодо Ю. та С. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд у той же суд.

Історія документа

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.