СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
від 05.02.87
Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони при захисті особи, що обороняється, від суспільно небезпечного посягання
(Витяг)
Вироком Вознесенського міського народного суду М. засуджено за ч. 3 ст. 206 і ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05, 2002-05 ), а П., Т., С. і Ц. - за ч. 2 ст. 206 КК України. При розгляді справи в касаційному порядку вирок залишено без змін.
Постановою президії Миколаївського обласного суду судові рішення щодо М. змінено - виключено кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 206 КК України ( 2002-05 ) та перекваліфіковано їх з ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05 ) на ст. 104 цього Кодексу.
М. засуджено за такі злочини. Між П., С., Т. і Ц. - з одного боку і М. та К. - з іншого виникла сварка. П. і Ц., підійшовши до незнайомого їм К., попросили припалити. У відповідь на відмову Ц. вдарив К. рукою по обличчю, а П. - сумкою, в якій знаходились пляшки з пивом. Коли К. впав, П., Ц., С. і Т. почали бити його ногами. В цей час підбіг М. і, погрожуючи ножем, зажадав припинити бійку. Названі особи, полишивши К., кинулись до нього, намагаючись вибити ніж. Захищаючись, М. заподіяв ножем Ц. і С. легкі, а П. - тяжкі тілесні ушкодження.
За протестом заступника Прокурора України* судові рішення щодо М. скасовано і провадження у справі закрито з таких підстав.
------------------
* З 1 грудня 1991 р. - Генерального прокурора України.
Оцінюючи дії М., судові інстанції виходили з неправильного уявлення про характер події та мотиви поведінки засудженого. Не врахувавши всіх доказів у справі, суд першої інстанції визнав, що між К. і М. та П., С., Ц. і Т. виникла сварка, що перейшла у бійку, під час якої М. заподіяв ножем тілесні ушкодження, і кваліфікував ці його дії за ч. 3 ст. 206 і ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05, 2002-05 ). Помилковим було рішення і президії обласного суду, яка визнала, що М. перевищив межі необхідної оборони.
Як встановлено у справі, М., побачивши, що його родича К. б'ють четверо незнайомих, з метою покласти край їх хуліганським діям почав розмахувати ножем і зажадав припинити бійку. Але Ц., Т., С. і П., полишивши К., кинулись до М., а Ц. сумкою з пляшками вдарив його по голові і збив з ніг. У відповідь М. і заподіяв їм тілесні ушкодження.
Таким чином, М. діяв не з хуліганських спонукань, а щоб захистити родича і себе від нападу групи хуліганів. Саме при захисті він і заподіяв їм тілесні ушкодження. За цих умов М. діяв правомірно і перебував у стані необхідної оборони. Його дії не можна розцінювати як такі, що перевищили межі необхідної оборони, оскільки вони відповідали характеру і небезпечності нападу з боку П., С., Т. і Ц.
За встановлених судом обставин дії М. слід розглядати як необхідну оборону без перевищення її меж, що відповідно до ст. 15 КК України ( 2001-05 ) злочином не вважається.
Через відсутність складу злочину в діях М. всі судові рішення скасовано, а справу закрито.
Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 1993, N 4, стр.5-6