"Наймачі жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду вправі в установленому порядку провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем (або членом житлово-будівельного кооперативу) в межах території України"

Ухвала · поточна редакція від 17.11.1993

Опубліковано: Бюлетень законодавства і юр.практики, 1995 р., № 2

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.11.1993

(Витяг)

К. звернувся в суд з позовом до Куп'янського ливарного заводу про визнання відмови у згоді на обмін жилого приміщення незаконним, посилаючись на те, що наймодавець безпідставно відмовив у згоді на обмін займаної ним квартири в селищі Ковшоровка Куп'янського району Харківської області на приміщення у м. Давлеканове Башкортостану.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням судової колегії Харківського обласного суду від 16 серпня 1993 р. позов задоволено.

У касаційній скарзі Куп'янський ливарний завод просить рішення обласного суду скасувати, посилаючись на те, що К. у 1989 р. одержав квартиру у відомчому будинку в зв'язку з трудовими відносинами з підприємством. Оскільки одне з обмінюваних жилих приміщень знаходиться в будинку, розташованому на території іншої держави, підприємство вправі було не давати згоди на обмін. Судова колегія Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок обміну жилих приміщень у будинках, розташованих на території України, встановлюється законодавством України.

Згідно зі ст. 82 ЖК ( 5464-10 ) обмін жилих приміщень у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише з їх згоди. Відмова в згоді на обмін може бути оскаржена в судовому порядку.

У відповідності з правилами ст. 62 ЖК ( 5464-10 ) до відносин, що виникають із договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми цивільного законодавства.

Всі ці норми права діють лише в межах держави України. В даний час договору з питань цивільно-правових відносин між Російською Федерацією, до складу якої входить Башкортостан, немає.

Як встановлено судом, одне з обмінюваних приміщень знаходиться на території України, а друге - іншої держави.

Незважаючи на це, суд перевірив, чи можливий за даних обставин відповідно до чинного законодавства запропонований позивачем обмін таких приміщень.

З врахуванням наведеного судова колегія Верховного Суду України скасувала постановлене рішення, а справу направила на новий розгляд.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.

Історія документа

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.