Предмети, щодо яких винесено постанову про конфіскацію, після закінчення строків на оскарження постанови митного органу України конфіскуються. Конфіскація проводиться незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні.
Якщо предмети, зазначені в цій статті, не вилучені митним органом України, то особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна передати ці предмети митному органу України не пізніше п'ятнадцяти днів від дня вручення їй постанови, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня винесення рішення про залишення скарги чи протесту без задоволення. При невиконанні цієї вимоги у зазначений строк виконання постанови митного органу України про конфіскацію проводиться судовим виконавцем, який перебуває при районному (міському) народному суді за місцем проживання чи місцезнаходженням або місцем тимчасового проживання в Україні порушника. Постанова про конфіскацію предметів з відміткою про виконання повертається митному органу України, який виніс постанову.
При неможливості конфіскації предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, а також предметів із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для переміщення через митний кордон з приховуванням цих предметів, з осіб, які вчинили порушення митних правил, стягується вартість зазначених предметів у порядку, передбаченому статтею 148 цього Кодексу.
Витрати митного органу України по зберіганню предметів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил, у порядку, передбаченому статтею 148 цього Кодексу.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ТА ЇХ СЛУЖБОВИХ ОСІБ