Ст. 2

Чинна редакція від 25.05.2021 · Конвенція набрав чинності 20.03.1978

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Ця Конвенція застосовується до перевезення вантажів без проміжного перевантаження в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або в контейнерах через один або декілька кордонів між митницею місця відправлення однієї Договірної Сторони та митницею місця призначення іншої або тієї ж Договірної Сторони, за умови, що певна частина маршруту між початком і кінцем перевезення МДП виконується автомобільним транспортом.

(ECE/TRANS/17/Amend.21, набрало чинності 12 травня 2002 р.)

Пояснювальна записка до статті 2

0.2-1 Стаття 2 передбачає, що транспортна операція з використанням книжки МДП може починатися і закінчуватися в одній і тій самій країні за умови, що частина маршруту проходить по території іншої країни. В таких випадках ніщо не заважає митним органам країни відправлення вимагати, на додаток до книжки МДП, національний документ, що забезпечує безмитне зворотне ввезення вантажу. Однак, митним органам рекомендується не наполягати на використанні такого документа, а натомість погодитися на відповідну відмітку в книжці МДП.

0.2-2 Положення цієї статті дозволяють перевозити вантажі з використанням книжки МДП, якщо тільки частина поїздки здійснюється автомобільним транспортом. В них не конкретизується, яка частина маршруту повинна виконуватися автомобільним транспортом; достатньо, щоб перевезення відбулося на будь-якій ділянці між початком і кінцем перевезення МДП. Однак може статися, що через непередбачені причини комерційного або випадкового характеру жодна частина перевезення не може бути здійснена автомобільним транспортом, незважаючи на наміри відправника на початку маршруту. В таких виняткових випадках Договірні Сторони все ж визнають книжку МДП, а відповідальність гарантійних об'єднань залишається в силі.

(ECE/TRANS/17/Amend.21, набрало чинності 12 травня 2002 р.)

Коментарі до статті 2

Використання книжок МДП

У деяких випадках книжки МДП використовувалися на маршрутах виключно в межах країни (наприклад, від офісу всередині країни до пункту виїзду на кордоні без пред’явлення книжки при в’їзді до наступної країни) для отримання митних пломб і печаток в шахрайських цілях.

МСАТ зобов'язується інформувати національні митні органи про такі випадки.

(TRANS/GE.30/AC.2/12, пункт 34; TRANS/GE.30/35, пункти 64 та 65)

Використання процедури МДП, якщо частина перевезення не здійснюється автомобільним транспортом

Згідно зі статтею 2 Конвенції, якщо певна частина маршруту між початковою та завершальною точкою перевезення МДП виконується автомобільним транспортом, можуть використовуватися інші види транспорту (залізничний, внутрішній водний транспорт тощо). На етапі перевезення, що здійснюється не автомобільним транспортом, власник книжки МДП може:

- просити митні органи призупинити перевезення МДП відповідно до положень пункту 2 статті 26 Конвенції. Для відновлення призупиненого перевезення МДП митне оформлення і митний контроль повинні бути доступні в кінці ділянки перевезення, що здійснюється не автомобільним транспортом.. Якщо в країні відправлення вся частина перевезення здійснюється не автомобільним транспортом, операція МДП може бути розпочата та одразу ж засвідчена як припинена в митниці місця відправлення шляхом відриву обох листків № 1 і № 2 книжки МДП. За таких обставин гарантія МДП на решту маршруту всередині цієї країни не надається. Однак перевезення МДП можна легко відновити в митниці, розташованій наприкінці ділянки перевезення, що здійснюється не автомобільним транспортом, іншої Договірної Сторони відповідно до положень статті 26 Конвенції; або

- використовувати процедуру МДП. Однак у цьому випадку власник повинен враховувати, що операція МДП у даній країні може застосовуватися тільки у випадку, якщо національні митні органи можуть забезпечити належне оформлення книжки МДП у наступних пунктах (залежно від обставин): на в'їзді (у проміжній митниці), на виїзді (у проміжній митниці) і у пункті призначення.

(TRANS/WP.30/AC.2/67, пункт 64 та додаток 4)

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.