1. Державна політика в сфері захисту дітей від інформації, яка шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, визначається положеннями та зобов'язаннями, передбаченими конституцією держави, загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, міжнародними угодами держави, скерованими на забезпечення інформаційної безпеки дітей, охорону їхнього фізичного і психічного здоров'я, створення умов для повноцінного етичного, духовного, психічного, фізичного і соціального розвитку дітей в сучасному суспільстві, а також на попередження злочинів, скоюваних по відношенню до дітей з використанням інформаційних технологій.
2. Державна політика в сфері захисту дітей від інформації, яка шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, проводиться на основі таких принципів:
1) пріоритетності прав та законних інтересів дітей, забезпечення державою особливого їхнього захисту;
2) створення державою умов обігу інформаційної продукції, безпечних для життя і здоров'я дітей, які б могли гарантувати їхній повноцінний розвиток та соціалізацію;
3) допустимості обмеження права дитини вільно висловлювати свою думку, включно зі свободою шукати, отримувати, передавати інформацію та ідеї будь-якого роду, якщо це необхідно для поваги прав та репутації інших осіб, для охорони державної безпеки або громадського порядку, здоров'я чи етичності населення, а також у випадках, коли користування такими правами може нашкодити самій дитині, її етичності, здоров'ю і нормальному розвитку;
4) пріоритетності права дитини на охорону етичності, здоров'я та забезпечення повноцінного розвитку над інтересами забезпечення свободи слова та масової інформації, іншими правами та свободами дорослих споживачів інформаційної продукції, а також її виробників і поширювачів;
5) допустимості та правомірності обмеження прав і свобод фізичних та юридичних осіб, в тому числі свободи слова і масової інформації, у випадках, коли їх реалізація порушує права і законні інтереси дітей чи становить загрозу етичності інших осіб;
6) визнання свободи вибору та доступу повнолітніх осіб до будь-якої інформації, поширення якої не заборонено законодавством держави, за умови забезпечення захисту дітей від інформаційної продукції, здатної зашкодити їхнім здоров'ю і розвитку;
7) недопустимості використання засобів масової інформації, інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування й інших засобів масової комунікації з метою пропаганди порнографії, насильства та жорстокості, наркотичних засобів і психотропних речовин, антигромадської поведінки, для поширення для поширення іншої інформації, обіг якої заборонений законами держави, для скоєння злочинів проти дітей з використанням інформаційних технологій;
8) системності державних заходів охорони та захисту дітей від інформаційної продукції, яка шкодить їхнім здоров'ю та розвитку;
9) пріоритету превентивних заходів охорони прав і законних інтересів дітей у сфері обігу інформаційної продукції та їхнього захисту від зловживань вільною формою інформації;
10) поваги до історичних та інших традиційній та культурних цінностей держави;
11) міжнародного співробітництва у сфері протидії незаконному поширенню (в тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування) інформації, забороненої для обігу на території держави, а також у боротьбі з транснаціональними злочинами проти дітей, скоюваними з використанням інформаційних технологій.