Ст. 9. Додаткові гарантії право на працю

Чинна редакція, діє з 1998-12-08

1. Органи державної влади, які здійснюють повноваження у сфері зайнятості населення (далі - органи зайнятості), при зверненні до них дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від 14 до 18 років здійснюють профорієнтаційну роботу із зазначеними особами та забезпечують діагностику їхньої професійної придатності з урахуванням стану здоров’я за рахунок коштів фонду зайнятості держави.

2. Підприємствам, установам, організаціям, які створюють спеціальні робочі місця громадянам з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, можуть надаватися податкові пільги відповідно до законодавства держави.

3. Посадові особи, винні у порушенні умов трудових договорів (контрактів), що регулюють їхні відносини з громадянами з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством держави.

4. Регіональні органи виконавчої держави забезпечують професійну підготовку та професійну діяльність випускників установ соціального обслуговування для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків. В закладі соціального обслуговування можуть бути створені спеціалізовані робочі місця.

5. Дітям-сиротам, дітям, які залишилися без піклування батьків, особам з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, які шукають роботу вперше і зареєстровані в органах державної служби зайнятості у статусі безробітних, виплачується допомога з безробіття протягом 6 місяців у розмірі середньої заробітної плати, що склалася у регіоні держави.

Органи зайнятості протягом зазначеного терміну здійснюють професійну орієнтацію, професійну підготовку та працевлаштування осіб цієї категорії.

5. Працівникам з числа дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також особам з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, що звільняються з організацій у зв’язку з їх ліквідацією, скороченням чисельності чи штату, роботодавці (їхні правонаступники) зобов’язані забезпечити за рахунок власних коштів необхідне професійне навчання з подальшим їх працевлаштуванням у цій чи інший організаціях.