1. Право на життя є невід'ємне невід’ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
2. В країнах, які не скасували смертної кари, смертні вироки можуть виноситися тільки за найтяжчі злочини відповідно до закону, який діяв під час вчинення злочину і який не суперечить постановам цього Пакту і Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього ( 995_155 ). нього. Це покарання може бути здійснене тільки на виконання остаточного вироку, винесеного компетентним судом.
3. Коли позбавлення життя становить злочин геноциду, слід мати на увазі, що ніщо в цій статті не дає державам-учасницям цього Пакту права яким би то не було шляхом відступати від будь-яких зобов'язань, зобов’язань, прийнятих згідно з постановами Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього ( 995_155 ).нього.
4. Кожен, кого засуджено до смертної кари, має право просити про помилування чи про пом'якшення пом’якшення вироку. Амністія, помилування або заміна смертного вироку можуть бути даровані в усіх випадках.
5. Смертний вирок не виноситься за злочини, вчинені особами, молодшими за вісімнадцять років, і не виконується щодо вагітних жінок.
6. Ніщо в цій статті не може бути підставою для відстрочення або недопущення скасування смертної кари будь-якою державою-учасницею цього Пакту.