1. Суди країни, в якій був здійснений арешт, мають компетенцію розглядати справи по суті, якщо ці суди є компетентними на підставі внутрішнього права країни, в якій здійснено арешт, або в таких, конкретно визначених, випадках:
a) якщо позивач має постійне місце проживання або основне місце роботи у державі, де був здійснений арешт;
b) якщо вимога виникла в країні, в якій був здійснений арешт;
c) якщо вимога стосується рейсу судна, під час якого був здійснений арешт;
d) якщо вимога виникла у зв'язку із зіткненням суден або з обставинами, що передбачені статтею 13 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден, підписаної в Брюсселі 23 вересня 1910 року;
e) якщо це вимога виплати винагороди за порятунок;
f) якщо це вимога щодо іпотеки або морської застави заарештованого судна.
2. Якщо суд, в межах юрисдикції якого було арештовано судно, не має компетенції розглядати справу по суті, то застава або інший вид забезпечення, надані відповідно до статті 5 для звільнення судна з-під арешту, прямо передбачають, що їх було надано як забезпечення виконання будь-якого судового рішення, яке згодом може бути оголошене судом, який має повноваження виносити таке рішення, а суд або інший відповідний судовий орган країни, в якій заарештовано судно, встановлює термін, протягом якого позивач повинен подати позов до суду, який має такі повноваження.
3. Якщо сторони погодилися винести спір на розгляд конкретного суду, іншого ніж суд, у межах юрисдикції якого був здійснений арешт, або на вирішення арбітражу, то суд або інший відповідний судовий орган, в межах юрисдикції якого здійснено арешт, може визначити термін, протягом якого позивач повинен подати позов до суду.
4. Якщо в будь-якому з випадків, зазначених у двох попередніх пунктах, цей позов не подано у призначений термін, то відповідач може подати клопотання щодо звільнення судна з-під арешту або припинення застави чи іншого виду забезпечення.
5. Ця стаття не застосовується у випадках, передбачених положеннями зміненої Конвенції про навігацію по Рейну від 17 жовтня 1868 року.