Назва сорту
Тимчасова охорона
(1) Сорту, як найменування, дається така назва, яка повинна служити його родовою назвою. Кожна держава-член Союзу вживає заходи до того, щоб, з урахуванням параграфа (4), ніякі права на назву, зареєстровані як найменування, не перешкоджували вільному використанню цього найменування у зв'язку з даним сортом навіть після закінчення строку охорони.
Кожна Договірна Сторона вживає заходів для захисту інтересів селекціонера в період з дати подання заявки на надання права селекціонера чи її опублікування до дати надання такого права. Такі заходи забезпечують власнику права селекціонера, принаймні, право на справедливу винагороду з боку будь-якої особи, яка в зазначений вище період учинила дії, які, у разі надання права, потребують дозволу селекціонера, передбаченого статтею 14. Договірна Сторона може встановити, що зазначені заходи застосовуються тільки до тих осіб, яким селекціонер повідомив про подання заявки.
(2) Це найменування повинно дозволяти ідентифікувати даний сорт. Це найменування не може складатися тільки із цифр, за винятком тих випадків, коли це відповідає встановленій практиці для назви сортів. Воно не повинно надавати можливості для виникнення помилок та неясностей відносно характеристик, значення або утримання даного сорту, або відносно особистості селекціонера. Зокрема, воно повинно відрізнятися від будь-якого іншого найменування, яким називається в будь-якій державі-члені Союзу існуючий сорт того самого або близького ботанічного виду.
Права селекціонера
(3) Найменування сорту подається селекціонером в орган, згаданий у статті 30 (1) (b). Якщо виявиться, що таке найменування не задовільняє вимоги параграфа (2), то зазначений орган відмовляє в його реєстрації і вимагає, щоб селекціонер запропонував у зазначений строк інше найменування. Таке найменування реєструється одночасно з видачею охоронного документа у відповідності з положеннями Статті 7.
(4) Права, придбані раніше третіми сторонами, не порушуються якщо, з огляду на раніше придбане право, використання даного найменування сорту заборонено особі, яка, відповідно до положень параграфа (7), зобов'язана використати його, орган, згаданий у статті 30 (1) (b), вимагає, щоб селекціонер дав інше найменування для даного сорту.
(5) Сорт повинен подаватися в державах-членах Союзу під одним й тим же найменуванням. Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), реєструє надане таким чином найменування, якщо тільки він не прийде до висновку, що подане таким чином найменування не є прийнятним у даній державі. В цьому випадку, він може вимагати від селекціонера надати інше найменування.
(6) Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), вживає заходів до того, щоб інформувати усі інші аналогічні органи з питань, які торкаються найменування сортів, зокрема, про подання, реєстрацію та скасування найменувань.
Будь-який, згаданий у Статті 30 (1) (b) орган має право подати свої зауваження відносно реєстрації найменування, якщо такі є, у той орган, який повідомив його про це найменування.
(7) Будь-яка особа, що виставляє на продаж або на збут в будь-якій державі-члені Союзу матеріал статевого чи вегетативного розмноження того сорту, який охороняється у цій державі, повинна використовувати дане найменування цього сорту навіть після закінчення охорони цього сорту, якщо тільки, згідно з положенням параграфа (4), раніше придбані права не перешкоджають такому використанню.
(8) У випадку, коли даний сорт пропонується на продаж або на збут, дозволяється асоціювати товарний знак, комерційне найменування або тому подібне позначення з зареєстрованим найменуванням сорту. Навіть у випадку такої асоціації дане найменування повинно бути, проте, легко впізнаним.