1. Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів для недопущення та припинення в кримінальному порядку:
a) неправомірного вилучення дітей, які піддалися насильницькому зникненню, дітей, батько, мати або юридичний представник яких піддалися насильницькому зникненню, або дітей, які народилися під час знаходження в неволі їхньої матері, яка піддалася насильницькому зникненню.
b) фальсифікації, приховування або знищення документів, що посвідчують справжню особу дітей, про яких ідеться у викладеному вище підпункті «а».
2. Кожна держава-учасниця вживає необхідних заходів для розшуку та встановлення особи дітей, про яких ідеться в підпункті «а» пункту 1 цієї статті, та для повернення їх до сім’ї їхнього походження відповідно до правових процедур і застосовних міжнародних угод.
3. Держави-учасниці надають одна одній допомогу в пошуку та встановленні особи дітей, про яких ідеться в підпункті «а» пункту 1 цієї статті, а також визначенні їхнього місцезнаходження.
4. З урахуванням необхідності найліпшого забезпечення інтересів дітей, про яких ідеться в підпункті «а» пункту 1 цієї статті, а також їхнього права на збереження та відновлення їхньої особистості, зокрема громадянства, прізвища та сімейних зв’язків, що визнаються законом, у тих державах-учасницях, які визнають систему всиновлення чи іншу форму передачі дітей під опіку, повинні існувати правові процедури, що дозволяють переглядати процедуру всиновлення або передачі дітей під опіку, та, за необхідності, визнавати недійсним будь-який акт усиновлення чи передачі під опіку, що мав місце в результаті насильницького зникнення.
5. За будь-яких обставин й особливо в питаннях, що мають стосунок до цієї статті, першочергова увага приділяється необхідності найліпшого забезпечення інтересів дитини та дитина, яка здатна діяти свідомо, має право вільно висловлювати свою думку, яка належним чином береться до уваги з урахуванням її віку та ступеня зрілості.
Частина друга