1. Кожна держава-учасниця, на території якої знаходиться особа, яка підозрюється у вчиненні злочину насильницького зникнення, забезпечує взяття цієї особи під варту чи вживає всіх інших правових заходів, необхідних для забезпечення його присутності, якщо після розгляду інформації, яка є в її розпорядженні, вона визнає, що цього потребують обставини. Таке тримання під вартою й такі інші правові заходи здійснюються відповідно до законодавства цієї держави-учасниці й лише протягом строку, необхідного для забезпечення його присутності у зв’язку з кримінально-процесуальними діями, процедурами передачі або екстрадиції.
2. Держава-учасниця, яка вжила заходів, передбачених у пункті 1 цієї статті, негайно проводить попереднє слідство або розслідування для встановлення фактів. Вона інформує держави-учасниці, про які йдеться в пункті 1 статті 9, про заходи, яких вона вжила на виконання пункту 1 цієї статті, зокрема про взяття під варту й про обставини, на підставі яких воно здійснене, а також про висновки, зроблені в ході проведеного нею попереднього слідства або розслідування, повідомляючи їм, чи має вона намір здійснювати свою юрисдикцію.
3. Будь-яка особа, узята під варту на виконання пункту 1 цієї статті, може негайно зв’язатися з найближчим повноважним представником держави, громадянином якої вона є, або, якщо йдеться про апатрида, - з представником держави його звичайного проживання.