Спеціальна компенсація
1. Якщо рятувальник здійснив рятувальну операцію стосовно судна, яке само по собі або його вантаж створювали загрозу заподіяння шкоди навколишньому середовищу, та не зміг отримати винагороди згідно зі статтею 13, принаймні еквівалентної спеціальній компенсації, яка визначається відповідно до цієї статті, він має право на отримання від власника цього судна спеціальної компенсації, еквівалентної його витратам, як їх визначено в цьому документі.
2. Якщо за умов, передбачених у пункті 1, рятувальник у результаті здійснених ним рятувальних операцій запобіг шкоді навколишньому середовищу чи зменшив її, спеціальна компенсація, що сплачується власником рятувальнику згідно з пунктом 1, може бути збільшена максимум до 30 % здійснених рятувальником витрат. Проте суд чи арбітраж, якщо він вважатиме це за справедливе та обґрунтоване, може, беручи до уваги відповідні критерії, передбачені в пункті 1 статті 13, далі збільшити таку спеціальну компенсацію, однак у жодному випадку загальне збільшення не може перевищувати 100 % здійснених рятувальником витрат.
3. Витрати рятувальника для цілей пунктів 1 й 2 означають фактичні витрати, обґрунтовано здійснені рятувальником під час проведення рятувальної операції, та справедливу оплату за обладнання й персонал, фактично та обгрунтовано використані в ході рятувальної операції, з урахуванням критеріїв, передбачених у підпункті «h» пункту 1, та підпунктах «і» й «j» статті 13.
4. Загальна спеціальна компенсація відповідно до цієї статті сплачується лише тоді й настільки, коли й наскільки така компенсація перевищує будь-яку винагороду, яка може бути отримана рятувальником згідно зі статтєю 13.
5. Якщо рятувальник виявив недбалість і через це не зміг запобігти шкоді навколишньому середовищу чи зменшити її, він може бути повністю або частково позбавлений спеціальної компенсації, належної за цією статтею.
6. Ніщо в цій статті не впливає на жодне право на регрес з боку власника судна.