1. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідні для встановлення її юрисдикції щодо будь-якого з зазначених у цій Конвенції злочинів, які вчинені:
a) на її території або на борту морського чи повітряного судна, зареєстрованого у цій державі;
b) будь-яким із громадян або, якщо ця держава вважає це прийнятним, тими особами без громадянства, які звичайно проживають на її території.
2. Кожна держава-учасниця вживає також таких заходів, які можуть бути необхідні для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у статтях 2, 3 і 4 цієї Конвенції, у випадках, коли згаданий злочинець перебуває на її території і вона не видає його якій-небудь з держав, згаданих у пункті 1 цієї статті.
3. Ця Конвенція не виключає застосування будь-якої кримінальної юрисдикції відповідно до національного права.