1. Держава-учасниця, на території якої знаходиться підозрюваний у скоєнні злочину, у випадках, до яких може бути застосована стаття 6, якщо вона не видає цю особу, зобов'язана без будь-яких винятків і незалежно від того, вчинено цей злочин на її території чи ні, без невиправданих затримок передати справу своїм компетентним органам з метою кримінального переслідування шляхом проведення розгляду відповідно до свого законодавства. Ці органи приймають рішення таким же чином, як і у випадку будь-якого іншого тяжкого злочину, відповідно до законодавства цієї держави.
2. В усіх випадках, коли внутрішнє законодавство держави-учасниці дозволяє їй видати або іншим чином передати одного із своїх громадян тільки за тієї умови, що ця особа буде повернена до цієї держави для відбування покарання за вироком, який був винесений в результаті судового розгляду або розгляду справи в суді, для якого запитувалася видача або передача цієї особи, і ця держава та держава, яка клопоче про видачу цієї особи, згодні з цим варіантом та іншими умовами, які вони можуть визнати доцільними, такої обумовленої видачі або передачі буде достатньо для виконання зобов'язання, про яке йдеться в пункті 1 цієї статті.