1. Держава-учасниця, отримавши інформацію про те, що особа, яка скоїла злочин або підозрюється у скоєнні злочину, зазначеного в статті 2, може знаходитися на її території, вживає таких заходів, які можуть бути необхідними відповідно до її національного законодавства для розслідування фактів, наведених в цій інформації.
2. Переконавшись, що обставини цього вимагають, держава-учасниця, на території якої знаходиться злочинець або підозрюваний у скоєнні злочину, вживає відповідно до свого внутрішнього законодавства належних заходів для забезпечення його присутності з метою судового переслідування або видачі.
3. Будь-яка особа, відносно якої вживаються заходи, згадані в пункті 2, має право:
a) невідкладно зв'язатися з найближчим відповідним представником держави, громадянином якої вона є або яка іншим чином правомочна захищати права цієї особи, або, якщо вона є особою без громадянства, з представником держави, на території якої вона звичайно мешкає;
b) на відвідання її представником цієї держави;
c) бути поінформованою про свої права згідно з підпунктами a) та b).
4. Права, згадані в пункті 3, здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якої знаходиться злочинець або підозрюваний у скоєнні злочину, причому згадане законодавство має забезпечувати можливість повністю досягти мети, для якої призначені права, які надаються відповідно до пункту 3.
5. Положення пунктів 3 і 4 не завдають шкоди праву будь-якої держави-учасниці, яка претендує на юрисдикцію відповідно до підпункту 1 c) або 2 c) статті 6, просити Міжнародний комітет Червоного Хреста зв'язатися з підозрюваним у скоєнні злочину та відвідати його.
6. Після того, як держава-учасниця відповідно до цієї статті взяла особу під варту, вона повинна безпосередньо або через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй негайно повідомити державам-учасницям, які встановили юрисдикцію відповідно до пунктів 1 і 2 статті 6, та, якщо вона вважає за доцільне будь-яким іншим заінтересованим державам-учасницям, про факт знаходження такої особи під вартою і про обставини, які є підставою для її затримання. Держава, яка проводить розслідування, що передбачається в пункті 1 цієї статті, оперативно інформує згадані держави-учасниці про свої висновки і повідомляє, чи має вона намір здійснити юрисдикцію.