1. Держави-учасниці співробітничають шляхом:
a) вжиття всіх можливих заходів, зокрема, при необхідності, адаптацію свого національного законодавства з метою недопущення підготовки в межах їхніх відповідних територій до вчинення злочинів, зазначених у статті 2, у межах чи за межами їхніх територій та протидії такій підготовці, зокрема заходів із заборони на їхніх територіях незаконної діяльності осіб, груп та організацій, які заохочують, підбурюють, організують, умисно фінансують або умисно надають технічну допомогу чи надають інформацію або беруть участь у вчиненні цих злочинів;
b) обміну точною та перевіреною інформацією згідно зі своїм національним законодавством і в порядку та на умовах, які передбачено в цій статті, та координації адміністративних й інших заходів, які вживаються, коли це необхідно, з метою виявлення, недопущення, припинення та розслідування злочинів, зазначених у статті 2, а також з метою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, звинувачених у вчиненні таких злочинів. Зокрема держава-учасниця вживає необхідних заходів для того, щоб негайного інформувати інші держави, зазначені в статті 9, стосовно вчинення злочинів, зазначених у статті 2, а також про такі, що стали їй відомі, приготування до вчинення таких злочинів, так само як й інформувати, коли це доцільно, міжнародні організації.
2. Держави-учасниці вживають відповідних заходів, які сумісні зі своїм національним законодавством, для охорони конфіденційності будь-якої інформації, яку вони отримують від іншої держави-учасниці конфіденційно унаслідок положень цієї Конвенції або в результаті участі в діяльності, яка проводиться з метою здійснення цієї Конвенції. Якщо держави-учасниці надають інформацію міжнародним організаціям конфіденційно, то вживаються заходи для забезпечення охорони конфіденційності такої інформації.
3. Відповідно до цієї Конвенції від держав-учасниць не вимагається надавати будь-яку інформацію, яку вони не мають права поширювати відповідно до національного законодавства чи яка може поставити під загрозу безпеку заінтересованої держави або фізичний захист ядерного матеріалу.
4. Держави-учасниці інформують Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй про свої компетентні органи та контактні пункти, які відповідальні за надіслання й отримання інформації, указаної в цій статті. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє таку інформацію про компетентні органи та контактні пункти державам-учасницям і Міжнародному агентству з атомної енергії. До таких органів та контактних пунктів повинен бути доступ на постійній основі.