1. Захопивши або іншим чином узявши під свій контроль радіоактивні матеріалами, пристрої або ядерні об'єкти після того, як було вчинено злочин, описаний у статті 2, держава-учасниця, що володіє такими предметами:
a) уживає заходів з метою знешкодити радіоактивний матеріал, пристрій або ядерний об'єкт;
b) забезпечує, щоб будь-який ядерний матеріал зберігався відповідно до застосовними гарантіями Міжнародного агентства з атомної енергії; та
c) ураховує рекомендації з фізичного захисту й стандарти в галузі охорони здоров'я та безпеки, опубліковані Міжнародним агентством з атомної енергії.
2. Після завершення будь-яких розглядів, пов'язаних із злочином, який описано в статті 2, або раніше, якщо цього вимагає міжнародне право, після консультацій (зокрема про умови повернення та зберігання) із заінтересованими державами-учасницями будь-який радіоактивний матеріал, пристрій або ядерний об'єкт повертаються державі-учасниці, якій вони належать, державі-учасниці, громадянином або жителем якої є фізична або юридична особа, яка є власником такого радіоактивного матеріалу, пристрою або об'єкта, або державі-учасниці, з території якої вони були викрадені чи іншим чином незаконно отримані.
3. a) Якщо національне або міжнародне право забороняє державі-учасниці повертати або приймати такий радіоактивний матеріал, пристрій або ядерний об'єкт або якщо про це домовляються заінтересовані держави-учасниці, то за умови дотримання підпункту Зb 3b цієї статті держава-учасниця, що володіє радіоактивним матеріалом, пристроями або ядерними об'єктами, продовжує вживати заходів, описаних у пунктом 1 цієї статті; такі радіоактивні матеріали, пристрої або ядерні об'єкти використовуються виключно для мирних цілей.
b) Якщо для держави-учасниці, що володіє радіоактивним матеріалом, пристроями або ядерними об'єктами, володіння ними є не законним, то ця держава забезпечує, щоб вони якнайшвидше були передані в розпорядження держави, для якої таке володіння є законним і яка, коли це необхідно, дала запевнення, що відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, в консультації із цією державою, з метою знешкодження їх; такі радіоактивні матеріали, пристрої або ядерні об'єкти використовуються виключно для мирних цілей.
4. Якщо радіоактивні матеріали, пристрої або ядерні об'єкти, передбачені в пунктах 1 та 2 цієї статті, не належать жодній державі-учасниці або громадянину чи жителю держави-учасниці та не були викрадені або іншим чином незаконно отримані з території держави-учасниці або якщо жодна з держав не бажає отримувати такі предмети відповідно до пункту З цієї статті, то за умови додержання підпункту Зb 3b цієї статті після консультацій між заінтересованими державами та будь-якими відповідними міжнародними організаціями приймається окреме рішення про те, як розпорядитися ними.
5. Для цілей пунктів 1, 2, 3 та 4 цієї статті держава-учасниця, що володіє радіоактивним матеріалом, пристроєм або ядерним об'єктом, може просити про допомогу й співробітництво інші держави-учасниці, зокрема заінтересовані держави, і будь-які відповідні міжнародні організації, зокрема Міжнародне агентство з атомної енергії. Державам-учасницям і відповідним міжнародним організаціям рекомендується надавати допомогу відповідно до цього пункту в максимально можливому ступені.
6. Держави-учасниці, що займаються тим, як розпорядитися радіоактивним матеріалом, пристроєм або ядерним об'єктом чи зберегти їх відповідно до цієї статті, інформують Генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії про те, яким чином вони розпорядились таким предметом або зберегли його. Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії перепроваджує цю інформацію іншим державам-учасницям.
7. Якщо у зв'язку зі злочином, описаним у статті 2, відбулося розповсюдження, то ніщо в цій статті жодним чином не зачіпає норм міжнародного права, які регулюють відповідальність за ядерну шкоду, або інших норм міжнародного права.