1. Особа, що перебуває під вартою чи відбуває строк тюремного ув'язнення в одній державі-учасниці й присутність якої в іншій державі-учасниці необхідна для цілей дачі показань, установлення особи чи надання іншої допомоги в одержанні доказів для розслідування або кримінального переслідування у зв'язку зі злочинами відповідно до цієї Конвенції, може бути передана з дотриманням таких умов:
a) ця особа вільно дає на те свою згоду на основі повної інформації; та
b) компетентні власті обох держав дійшли згоди на таких умовах, які ці держави можуть уважати прийнятними.
2. Для цілей цієї статті:
a) держава, якій передається особа, правомочна й зобов'язана тримати передану особу під вартою, якщо тільки держава, яка передала цю особу, не просила про інше чи не санкціонувала іншого;
b) держава, якій передано особу, без затримок виконує своє зобов'язання стосовно повернення цієї особи в розпорядження держави, яка раніше передала цю особу, як це було погоджено заздалегідь або як це було іншим чином погоджено компетентними властями обох держав;
c) держава, якій передано особу, не повинна вимагати від держави, яка передала цю особу, порушення процедури видачі для її повернення;
d) переданій особі в строк покарання, яке вона відбувала в державі, з якої вона передана, зараховується строк тримання під вартою в державі, якій вона передана.
3. Без згоди держави-учасниці, з якої відповідно до цієї статті повинна бути передана та чи та особа, ця особа незалежно від її громадянства, не підлягає переслідуванню чи триманню під вартою й не може бути піддана будь-якому іншому обмеженню стосовно її особистої свободи на території держави, якій передано цю особу, а у зв'язку з діями або винесеними стосовно неї вироками до її вибуття з території держави, з якої її передано.