1. Держава-учасниця, на території якої знаходиться гаданий злочинець, у випадках, до яких застосовується стаття 9, якщо вона не видає цієї особи, зобов'язана без жодних винятків і незалежно від того, учинено злочин на її території чи ні, без невиправданих зволікань передати справу своїм компетентним органам для кримінального переслідування шляхом проведення розгляду відповідно до свого законодавства. Ці органи приймають рішення в такий самий спосіб, як і в разі будь-якого іншого тяжкого злочину згідно із законодавством цієї держави.
2. У всіх випадках, коли національне законодавство держави-учасниці дозволяє їй видати чи в іншій спосіб передати одного зі своїх громадян лише за умови, що ця особа буде повернута до цієї держави для відбування покарання за вироком, винесеним у результаті судового розгляду чи розгляду справи в суді, для якого запитувалася видача чи передача цієї особи, і ця держава і держава, яка клопоче про видачу цієї особи, згодні із цим варіантом та іншими умовами, які вони можуть визнати доречними, такої обумовленої видачі чи передачі буде достатньо для виконання обов'язку, про який ідеться в пункті 1 цієї статті.