1. Держава-учасниця, отримавши інформацію про те, що злочин, зазначений у статті 2, було вчинено чи вчиняється на її території, або що особа, яка вчинила чи можливо вчинила такий злочин, може знаходитися на її території, уживає таких заходів, які можуть бути необхідні відповідно до її національного законодавства для розслідування фактів, указаних у цій інформації.
2. Упевнившись, що обставини того вимагають, держава-учасниця, на території якої знаходиться злочинець чи гаданий злочинець, уживає відповідно до свого національного законодавства належних заходів із забезпечення її присутності для цілей кримінального переслідування чи видачі.
3. Будь-яка особа, стосовно якої вживаються заходи, згадані в пункті 2 цієї статті, має право:
a) негайно зв'язатися з найближчим відповідним представником держави, громадянином якої вона є або яка іншим чином правомочна захищати права цієї особи, або, якщо вона є особою без громадянства, з представником держави, на території якої вона зазвичай проживає;
b) на відвідування її представником цієї держави;
c) бути поінформованою про свої права згідно з підпунктами "a" й "b".
4. Права, згадані в пункті 3 цієї статті, здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якої знаходиться злочинець або гаданий злочинець, причому згадане законодавство повинно забезпечувати можливість повністю досягти цілей, для яких призначено права, які надаються згідно з пунктом 3.
5. Положення пунктів 3 та 4 цієї статті не завдають шкоди праву будь-якої держави-учасниці, яка претендує на юрисдикцію згідно з підпунктом 1c або підпунктом 2c статті 9, просити Міжнародний комітет Червоного Хреста зв'язатися з гаданим злочинцем чи відвідати його.
6. Після того як держава-учасниця відповідно до цієї статті взяла особу під варту, вона повинна безпосередньо або через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй негайно повідомити державам-учасницям, які встановили юрисдикцію згідно з пунктами 1 і 2 статті 9, та, якщо вона буде вважати за доцільне, будь-яким іншим заінтересованим державам-учасницям про факт знаходження такої особи під вартою та про обставини, що вимагають її затримання. Держава, яка провадить розслідування, передбачене пунктом 1 цієї статті, оперативно інформує згадані держави-учасниці про свої висновки та повідомляє, чи має вона намір здійснити юрисдикцію.